Сечокам'яна хвороба

Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба – патологія, при якій в нирках, сечовому міхурі та сечовивідних шляхах утворюються камені. Це друга за частотою урологічна хвороба (після інфекційних процесів). У середовищі медиків, таке захворювання нирок називається уролітіазом (грец. uron – сеча, lithos – камінь).

Залежно від регіону, частота зустрічаємості на 10 тис. населення, коливається від 0,5 (Швеція) до 4,8 в Киргизії. Дуже рідко знаходять камені в нирках у жителів ПАР, Ісландії, Японії. Поширеною є сечокам’яна хвороба нирок серед жителів Балканських країн, Ірану, Середньої Азії та Індії.

Причини розвитку

Появу каменів у нирках пов’язують з впливом факторів навколишнього середовища, особливостями обміну речовин та харчування:

  • підвищений синтез вітаміну D в шкірі під впливом надлишкового сонячного ультрафіолету та, з іншого боку, його недостатність;
  • зневоднення організму;
  • недостатнє надходження молочних продуктів і якісної води з харчуванням;
  • незбалансованість мінерального складу води для пиття в окремо взятому регіоні (надлишок солей кальцію, дефіцит кремнію й т.і.);
  • медикаментозні причини (передозування кальцієвмісних лікарських засобів);
  • малорухливий спосіб життя;
  • наявність хронічних захворювань, що порушують мінеральний баланс – виразка, гастрит, аденома простати;
  • супутні хвороби сечовидільної системи – пієлонефрит, гідронефроз, нефроптоз.

Каміння (конкременти) в нирках знаходять переважно у людей 30-55 років. Причому, більш часто вражаються уролітіазом чоловіки, однак коралоподібні камені, частіше знаходять у представниць прекрасної половини людства. Така форма відкладень, швидше за все пов’язана з аномаліями мискової системи (додаткова балія).

Один з головних чинників, котрі провокують захворювання – незбалансованість харчування. І в цьому зазвичай винна сама людина, яка рясно «солить» свій організм. Коли в раціоні переважає гостре та кисле, явний надлишок білка, і все це щедро посипається зверху сіллю – створюються сприятливі умови для утворення каменів.

Також дуже важливим є хімічний склад води, яку людина постійно п’є, та споживання її добової норми (близько 2 літрів). Найчастіше відкладення в сечовивідних шляхах утворюються, коли рідини в організмі недостатньо, щоб вимити солі.

Спадковість також впливає на сечокам’яну хворобу нирок. Сімейні випадки тубулопатій (порушень роботи ниркових канальців через вроджену ферментну недостатність) часто провокують уролітіаз.

Більше схильна до патології права нирка. Двостороннє ураження трапляється у 15-30% хворих.

Механізм формування каменів у нирках

Механізм формування каменів у нирках

Механізм формування каменів у нирках

Сечокам’яна хвороба розвивається через порушення колоїдного балансу сечі. У нормі, сеча – це перенасичений розчин. Від випадіння осаду мінеральних солей, рідину оберігають полісахариди (мукополісахариди). При недостатній їх концентрації з’являється ядро ​​(міцела) каменю, так званий його зародок.

Початковою основою, навколо якої з’являється міцела, здатні стати фрагменти фібрину, невеликий згусток крові, осад та інше. Надалі доля каменю залежить від pH сечі й властивостей колоїдних структур.

Негативним фактором в цьому випадку також стає інфекція. Патогенна мікрофлора впливає на склад сечі, змінює її кислотно-лужний баланс, сприяючи накопиченню кристалів, їх зростанню й скам’янінню.

Камені в нирках складаються з мінеральних відкладень, змішаних з органічними речовинами. Вид відкладення залежить від переважання солей, що виділяються з сечею. Основні види каменів:

  1. Оксалатні камені. Найбільш частий різновид. Зустрічаються при pH сечі 5,1-5,9. Провокуються зниженим вмістом солей магнію у воді та їжі, запальними процесами в нирках. Вони мають буро-чорне забарвлення, жорстку поверхню, відрізняються високою щільністю (важкі). Часто ці відкладення бувають з шипами та загостреними краями. Вони досить складно дробляться.
  2. Фосфатні камені. Появу пов’язують з розладами паращитоподібних залоз. Їх гіперфункція порушує реабсорбцію фосфатів і викликає формування кристалів. Самі ж відкладення мають сіро-білий колір, досить крихкі, легко руйнуються. Тому без проблем дробляться і легко виводяться з організму.
  3. Уратні камені. Їх частка – 25% серед всіх ниркових конкрементів. З них 97% складаються з сечової кислоти, 3% – з її солей. Притаманне жовто-коричневе забарвлення, висока щільність та гладка поверхня.

Зустрічаються й більш рідкісні цистинові, холестеринові камені. Їх розвиток має виражений спадковий характер і відноситься до генетичних захворювань.

Клінічні прояви сечокам'яної хвороби

Клінічні прояви сечокам’яної хвороби

Клінічні прояви

Коли у людини розвивається сечокам’яна хвороба, симптоми спочатку можуть не проявлятися. Але по мірі збільшення розмірів відкладень, виникають наступні ознаки:

  • ниркові кольки – гострі напади болю в області попереку;
  • біль у районі промежини;
  • часті позиви до сечовипускання;
  • больові відчуття під час спорожнення сечового міхура;
  • домішки в сечі піску, крові, дрібних уламків каменів;
  • симптоми загальної інтоксикації – нудота, блювота, здуття живота.

Сечокам’яна хвороба негативно позначається на стані нирок, найбільша шкода завдається саме відкладеннями. Нефролітіаз призводить до:

  • хронічного асептичного запального процесу;
  • витончення паренхіми нирки, пролежнів;
  • порушень відтоку сечі.

Для хворих, у яких прогресує сечокам’яна хвороба, симптоми знайомі дуже добре – нестерпний біль і проблеми з сечовипусканням. Такі відчуття викликаються подразненням внутрішньої стінки сечоводу гранями каменю. Біль може бути постійним або тимчасовим, тупим чи гострим. Ниркова колька при уролітіазі трапляється в 90% випадків і потребує невідкладної допомоги через виражений больовий синдром.

При нирковій коліці біль виникає без видимих ​​причин. Епіцентр – з одного боку. Розповсюджується по ходу сечоводу до нижньої частини живота, паху. Тривалість нападу – від декількох хвилин до доби й більше.

Залучаються вегетативні відділи нервової системи, тому колька може супроводжуватися парезом кишківника. Небезпеку становить рено-ренальний рефлюкс, здатний призвести до гострої ниркової недостатності.

Кров в сечі виявляється в 92% випадків ниркових кольок.

Дизуричні явища виникають при перекритті каменем сечовивідних шляхів. Інколи кількість сечі, що виділяється, може збільшуватися, такий прояв здатен призвести до помилкової діагностики циститу. Тривала обтурація призводить до гідронефрозу нирки.

Якщо приєднується інфекція, варто говорити про піурію. Такий симптом зустрічається у 90% хворих на сечокам’яну хворобу.

Такі, що маніфестують камені в нирках симптоми, не повинні залишатися непоміченими. Не варто очікувати, що проблема якось сама «розсмокчеться». Так, в деяких випадках камені дійсно можуть виходити самостійно. Але, по-перше: це відбувається далеко не у всіх випадках. А по-друге: їх вихід може сильно пошкодити сечовивідні шляхи, тому краще позбавлятися від цих відкладень в лікарні, під наглядом досвідченого лікаря.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Урографія як метод діагностики сечокам'яної хвороби

Урографія як метод діагностики сечокам’яної хвороби

Для точної діагностики ми використовуємо найсучасніше обладнання. Лікарі проходять регулярні стажування в розвинених країнах Європи та США, тому фахівці клініки Біляка, в Ужгороді, здатні забезпечити світовий рівень діагностичних і лікувальних заходів.

Точний діагноз встановлюється за підсумками аналізу симптомів, об’єктивної картини, котра спостерігається у конкретно взятої людини. Крім лікарського огляду, велике значення мають інструментальні методи досліджень. Цінні дані надають:

  • розгорнуті аналізи крові та сечі;
  • оглядова урограма;
  • екскреторна урографія;
  • радіоізотопна реносцинтіграфія;
  • рентгенологічні методи (КТ, МРТ).

Ретельне обстеження необхідно, тому що у 25% випадків уролітіазу хвороба має симптоми, схожі з гострим апендицитом, холециститом, перфоративною виразкою шлунка, непрохідністю кишківника, гострим панкреатитом, позаматковою вагітністю.

Неякісна діагностика може призвести до того, що лікувальні заходи підуть не в тому напрямку та буде втрачено цінний час. Тому дуже важливо пройти повноцінне обстеження, яке показує точну діагностичну картину. На це ви можете розраховувати в клініці Біляка!

Лікувальні заходи

Першою чергою, лікування сечокам’яної хвороби має бути націлене на усунення негативного впливу каменю на нирку та супутнього запального процесу.

Потрібна тривала і комплексна корекція електролітного дисбалансу, запальних змін, профілактика нападів ниркової кольки. Консервативні методи мають у своєму розпорядженні широкий вибір способів і засобів. Але, лише до того часу, поки уролітіаз протікає без ускладнень.

Сьогодні для пацієнтів, у яких виявлена сечокам’яна хвороба, лікування підбирається із застосуванням щадних малоінвазивних методик. Наприклад, широко використовується літотрипсія – дроблення конкрементів ультразвуком чи іншими ударними хвилями.

Якщо приєднуються порушення відтоку сечі, гідронефроз, пієлонефрит, тоді єдиним методом лікування є хірургічний. При цьому лікарі намагаються діяти максимально акуратно, щоб прибрати всі відкладення, зберігши нирку.

Після того, як було проведено лікування каменів в нирках, для пацієнта все одно існує ризик рецидиву. Адже якщо організм людини схильний до утворення конкрементів, то ця тенденція буде зберігатися. Захиститися від поновлення та прогресування патології, допоможе профілактика сечокам’яної хвороби. Потрібно відкоригувати режим харчування, виключивши гостре, смажене і солоне. Також рекомендується пити більше води та не нехтувати фізичною активністю.

Особливості лікування в клініці

Використання фітотерапії у лікуванні сечокам'яної хвороби

Використання фітотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби

У клініці Біляка застосовуються прогресивні методи лікування сечокам’яної хвороби та високотехнологічне обладнання для діагностики й лікування. Це дозволяє фахівцям клініки Біляка проводити лапароскопічне видалення каменів при сечокам’яній хворобі зі збереженням нирки.

Цей метод безпечний, не потребує розрізів і тривалого відновного періоду. Після видалення каменя, потрібна профілактика рецидивів, з якою допоможе впоратися фітотерапія. Широке застосування лікарських рослин – ще одна особливість клініки Біляка.

Якщо камені невеликого розміру та крихкі, а їх скупчення незначні, в клініці застосовується процедура літотрипсії. Відкладення дробляться за допомогою ультразвуку і виводяться з організму природним шляхом.

У клініці Біляка успішно застосовується озонотерапія. Цей фізіотерапевтичний метод сприяє нормалізації обмінних процесів, що значно зменшує ймовірність розвитку рецидивів. Так, в комплексі досягнень науки з народним досвідом, з’являється можливість повністю вилікувати сечокам’яну хворобу.

Під час перебування в стаціонарі клініки, пацієнти проживають в комфортних одномісних палатах. Обстановка в них більше нагадує номер готелю, тому пригніченості лікарняною атмосферою вдається уникнути. Це, як і харчування на основі екологічно чистих продуктів, значно сприяє швидкому одужанню.