Розташування апендикса в організмі людини

Розташування апендикса в організмі людини

Зміст сторінки:

Апендицит – це патологія, при якій запалюється червоподібний відросток сліпої кишки – апендикс. Захворювання може мати різні ступені прояву. Запалення апендициту зустрічається досить часто і потребує екстреної хірургічної допомоги.

Апендикс може запалитися в будь-якої людини, незалежно від віку чи статі. Але за статистикою, частіше це відбувається в молодому й середньому віці, переважно в жінок. Якщо діагностується апендицит, симптоми в жінок багато в чому схожі з ознаками запальних захворювань жіночих репродуктивних органів. Тому часто пацієнтки спочатку звертаються до гінеколога, замість того, щоби негайно відвідати хірурга.

У початковій частині товстого кишківника людини розташовується невеликий орган, назва якого походить від латинського «appendix vermiformis». Дослівно – червоподібний відросток. У побуті більше прижився латинський термін – апендикс.

Медики іноді називають його “мигдаликом черевної порожнини”. Цей відросток багатий лімфоїдної тканиною, примймає активну участь у системі імунітету. Апендикс служить захисним бар’єром від мікробів, які намагаються проникнути з товстого кишківника до тонкого. У нормальному стані, його присутність абсолютно непомітна, але запалення апендикса, несе пряму загрозу життю людини. Перші ознаки запалення апендициту (біль в правому боці живота, нудота), повинні насторожити людину, потрібно постаратися, якомога оперативно звернутися за медичною допомогою.

Статистично, симптоматика апендициту виникає приблизно у 7 % людства. В абдомінальної хірургії, операція з приводу апендициту, займає лідируючі позиції за частотою. Уперше така операція була проведена в 1884 році, в Англії. Сучасний стандарт – лапароскопічна апендектомія, яка веде свою історію з 1983 року і впевнено проводиться в клініці Біляка, м. Ужгород.

Анатомічні особливості

Червоподібний відросток знаходиться в самому початку товстого кишечника, відходить від купола сліпої кишки. Довжина варіюється від 2 см до 20 см, у середньому – 9 см. Ширина біля основи – від 5 до 10 мм. Обсяг порожнини – 0,1 (!) Мл, весь вільний простір займають лімфатичні бляшки підслизового шару.

Апендикс має свою брижі, добре постачається кров’ю. Проекція на передню черевну стінку доводиться на праву клубову область у переважної більшості людей. Але можливі й не типові варіанти розташування апендикса, які мають значення для хірурга.

Варіанти розташування апендикса

Варіанти розташування апендикса

Частіше за все зустрічаються такі варіанти:

  1. Нисхідний напрямок (відзначається у 40–45 % людей).
  2. Латеральна локалізація (17–20 %).
  3. Висхідний напрямок (13 %).

Найбільші проблеми в діагностиці та лікуванні створює останній варіант. Таке розташування апендикса, при його запаленні легко сплутати з патологією печінки, нирок. Про це повинні пам’ятати не лише хірурги, але й лікарі всіх спеціальностей. Перебіг операції теж суттєво змінюється, апендектомія проводиться ретроградним способом.

Причини розвитку та динаміка

Остаточно, суперечки про фактори, котрі призводять до патології, досі не вщухли.

У хірургічній практиці прийнято вважати, що гострий апендицит – це неспецифічне інфекційне захворювання, з залученням до запального процесу підслизового, серозно-м’язового шарів апендикса, схильне до поширення на прилеглі органи і тканини й некрозу стінки самого відростка.

Запалення апендикса

Запалення апендикса

Не до кінця ще вивчено механізм, за котрим розпочинається апендицит, причини виникнення цієї патології вбачаються наступні:

  • апендикс занадто рухливий, у його анатомічній будові є перегини – часта причина запалення в дітей;
  • відросток закупорено каловими масами або неперетравленими рештками їжі (насінням, зернами), внаслідок чого перекривається його просвіт, і виникає стаз, пролежні слизової оболонки;
  • в кишківнику мають місце харчові та інші інфекції;
  • в кишківнику активізувався гострий запальний процес;
  • сталася травма живота.

Причини апендициту інколи полягають в закупорюванні просвіту червоподібного відростка. Закупорку можуть викликати пухлини, слиз, паразити (гельмінти). Трапляються й інші ситуації, котрі провокують апендицит, причини однієї з таких – порушення кровотоку в артерії, котра живить апендикс (наприклад – закупорювання тромбом).

Гострий апендицит знаходиться на першому місці серед хвороб черевної порожнини, котрі потребують негайного звернення до лікаря-хірурга та термінового хірургічного втручання. Виділяють чотири основні форми даної патології.

Запалення починається з внутрішньої сторони, на верхівці відростка (апікальний відділ слизової оболонки), внаслідок чого у людини з’являються характерні симптоми при апендициті.

Стадії захворювання наступні:

  1. Катаральний.
  2. Флегмонозний апендицит.
  3. Гангренозний.
  4. Ускладнений.

При катаральній формі, слизова оболонка червоподібного відростка лише набрякає. Ця стадія триває протягом перших 6 годин після того, як симптоми гострого апендициту проявилися вперше.

Флегмонозний характер перебігу призводить до швидкого поширення гнійного процесу на весь апендикс. Гострий флегмонозний апендицит вражає всю товщу стінки апендикса, розвиваючись на протязі 6 – 24 годин. Відросток набрякає й зовні, а у його просвіті утворюється та накопичується гній.

Після цього, флегмонозний апендицит може трансформуватися в гангренозний апендицит. Паралельно розвиваються порушення мікроциркуляції, що призводить до гангренозного запалення. При переході в гангренозну стадію має місце прикрий симптом: біль в правій половині живота зникає (гинуть нервові закінчення).

У тканинах червоподібного відростка за 24 – 72 годин розвивається омертвіння. Далі запальний процес переходить на очеревину та органи черевної порожнини.

На цій стадії апендициту просвіт відростка наповнюється густим гноєм біло-рожевого кольору з характерним гнильним запахом. Стінка заповненого гноєм апендикса перфорується, інфікований вміст виливається в черевну порожнину, що призводить до важкого перитоніту.

Перитоніт – це вкрай небезпечний стан, при якому гнійні маси потрапляють в черевну порожнину. У результаті її поверхня, котора повинна бути стерильною, наповнюється величезною кількістю мікробів та продуктів запалення. Прогноз у таких випадках досить серйозний. Розлитий гнійний перитоніт несе пряму загрозу життю людини.

Аномальний перебіг може призводити до розвитку апендикулярного інфільтрату. У такому випадку стінка відростка не проривається. Перифокальне запалення призводить до утворення навколо апендикса конгломерату з очеревини. Таким шляхом організм прагне відмежувати запалену ділянку від інших органів.

Кожен випадок має свої особливості, запалення апендициту, симптоми, пов’язані з реактивністю організму, розташуванням і проходженням відростка, супутніми станами та ін. Тому будь-яка апендектомія унікальна у своєму роді.

Клінічні прояви й діагностика

Класичні симптоми апендициту зустрічаються в 60 % випадків. Решта 40 % протікають атипово. Так що будь-який біль у животі потребує консультації професіонала. На питання, котрі виникають у людини, можна отримати компетентну відповідь фахівця нашої клініки телефоном або скориставшись сервісом онлайн чату на сайті.

Симптоми гострого апендициту

Симптоми гострого апендициту

Приводом для негайного звернення до лікаря хірурга є характерний біль при апендициті й наступні ознаки:

  • біль в епігастрії, що виник на тлі повного благополуччя;
  • супутня нудота, одно-дворазова блювота, котра не приносить полегшення;
  • переміщення болю з верхньої частини живота через 4–8 годин у правий бік;
  • на початку – невисока (субфебрильна) температура.

Це перші ознаки при апендициті – початок захворювання. Уже на цій стадії, досвідчений і кваліфікований хірург запідозрить “своє” захворювання. Навіть при негативних симптомах подразнення очеревини. Аналіз крові зазвичай показує збільшення числа лейкоцитів, помірне прискорення ШОЕ. Аналіз крові при апендициті і його результати не мають вирішального значення, адже на початку запалення бувають нормальними. Їх проводять швидше для додаткової діагностики. Підвищені показники, що характеризують запальний процес, також можуть мати місце при багатьох інших гострих і хронічних захворюваннях.

Неоднозначно проявляється ускладнений апендицит. Він може маскуватися під отруєння, кишкову інфекцію, панкреатит, холецистит й т.і. Клінічний аналіз крові при цьому малоінформативний. Більше даних нададуть біохімічні дослідження, але на них потрібен час.

Тому вкрай важливим є серйозний підхід до якісної і швидкої діагностики апендициту. При цьому, крім досвіду хірурга, значення має арсенал діагностичних методик, які він може використовувати. Для уточнення діагнозу, виконується УЗД апендициту.

Лікарі клініки Біляка регулярно проходять стажування в клініках Європи і США, засвоюють новітні діагностичні напрацювання світової медицини. Наші фахівці знають, як діагностувати апендицит у найкоротші терміни. Сучасне обладнання, яким оснащена клініка, дозволяє застосовувати передовий досвід і проводити достовірну і швидку діагностику будь-якої абдомінальної патології, у тому числі й апендициту.

Метод лапароскопічної апендектомії не залишає шрамів на тілі людини

Метод лапароскопічної апендектомії не залишає шрамів на тілі людини

Додаткові методи, які дозволяють не втратити час і визначитися з діагнозом:

  • УЗД черевної порожнини, заочеревинного простору й малого тазу;
  • іригоскопія;
  • комп’ютерна томографія;
  • лапароскопія.

Останній метод має найбільше діагностичне значення, оскільки здатен дати візуальну картину всього, що відбувається в черевній порожнині. Крім того, надає можливість відразу здійснити лапароскопічну апендектомію без додаткової підготовки та втрати цінного часу.

Методи лікування

Тільки хірургічне. Поширеність захворювання призводить до того, що чимала частина населення має характерний косий шрам у правій клубової області. Лапаротомічний доступ довго служив медицині, але тепер його впевнено витісняє більш прогресивна лапароскопічна методика апендектомії. Вона скорочує тривалість операції, мінімізує післяопераційні ускладнення, вберігає тіло від шрамів.

Для лапароскопічної апендектомії не потрібні розрізи. Крізь проколи діаметром до 1 см вводяться хірургічні інструменти. Цей метод – візитна картка клініки Біляка. Для успішного застосування такої техніки є і кваліфіковані фахівці, і відповідне обладнання.

Тривалість апендектомії (30 хвилин) та післяопераційного періоду (2–3 доби) у клініці Біляка унікально скорочені. Таких видатних результатів вдається досягти завдяки професіоналізму лікарів і індивідуальному підходу до кожного пацієнта.

Ускладнення апендициту

Ускладнення даної патології завжди пов’язані із занадто пізнім зверненням за хірургічною допомогою. Частіш за все, вони розвиваються в пацієнтів похилого віку, а також у тих, чий організм ослаблений іншими хворобами. Найпоширеніші види ускладнень при апендициті:

  • Перитоніт – вилиття гнійного вмісту запаленого червоподібного відростка до черевної порожнини. Призводить до тяжких наслідків, зокрема, до розвитку сепсису.
  • Апендикулярний інфільтрат – тканини й органи, котрі оточують запалений апендикс, теж починають запалюватися й злипаються у своєрідний кокон. Розсмоктуючись, інфільтрат провокує ще більш серйозні ускладнення.
  • Абсцеси – гнійні запальні вогнища, котрі утворюються в різних ділянках черевної порожнини.
  • Пілефлебіт – рідкісне, але вкрай важке ускладнення, запалення великої ворітної вени, котре провокує летальний результат.

Не гайте час: при підозрі на апендицит, краще відразу звертайтеся до лікаря хірурга – це допоможе вам зберегти здоров’я та, навіть, життя.