Дивертикул сечового міхура

Дивертикул сечового міхура


Зміст сторінки:

Дивертикул сечового міхура – це патологія, при якій стінки органу випинаються, утворюючи круглу вм’ятину в формі мішечка, котрий сполучається з порожниною міхура через власний канал (шийку).

Хвороба може бути вродженою або набутою і відрізнятися за симптоматикою, динамікою розвитку. Також існують різні форми, розміри дивертикулів та їх локалізація. Іноді патологію виявляють випадково, під час обстеження інших органів. Але в деяких випадках вона проявляється досить виражено і становить загрозу для життя пацієнта.

Серед аномалій сечостатевої системи дивертикул сечового міхура займає не останнє місце. Простою мовою, це – патологічне випинання ділянки стінки полого органу назовні, котре сполучається з самим органом. Така патологія частіше виявляється в дитячому віці, але може розвиватися й у дорослих людей.

Причини

У більшості випадків дивертикул вражає саме задню стінку сечового міхура, рідше з’являється на його дні або зверху. Основна маса пацієнтів з цим захворюванням – чоловіки. Це пов’язано з розповсюдженими патологіями простати, котрі дають ускладнення на всю сечостатеву систему.

Найчастіше, дивертикул сечового міхура є вродженим станом, котрий виникає через порушення внутрішньоутробного розвитку. До його появи у дорослих (набутий дивертикул), зазвичай призводять:

  • порушення відтоку сечі;
  • розтягування стінки сечового міхура;
  • травми;
  • зниження еластичності м’язів органу;
  • операції на стінці сечового міхура;
  • сечокам’яна хвороба;
  • тривалі інфекційні процеси;
  • підвищення внутрішньопузирного тиску через аденому простати, склероз шийки сечового міхура, стриктури уретри.

Основних різновидів дві: істинний та несправжній (хибний) дивертикул сечового міхура. У першому випадку в процес втягується м’язовий шар, у другому – внутрішня слизова оболонка розшаровує м’яз (детрузор), в стінці дивертикулу немає м’язових волокон. Хибні дивертикули часто є набутими та мають множинний характер.

Наявність дивертикулу сечового міхура підвищує ризик розвитку каменів, циститу, онкологічного процесу. В основі таких ризиків лежить застій сечі в порожнині самого мішечка.

Клінічні прояви

Симптоми дивертикула сечового міхура

Симптоми дивертикулу сечового міхура

Особливість перебігу такої патології в тому, що вона не має специфічних проявів. Наявність дивертикулу можна запідозрити, спираючись лише на непрямі симптоми, які більш виражені при множинних дивертикулах.

Коли у людини розвивається дивертикул сечового міхура, симптоми зазвичай такі:

  • Процес сечовипускання стає двоетапним – спочатку виходить вміст самого органу, а потім спорожнюється дивертикул. Тривалість сечовипускання при цьому збільшується.
  • Частішають позиви “по-маленькому” – у міру того, як мішечок збільшується в розмірах, а шийка між ним і органом звужується. Через це порушується циркуляція сечі.
  • Спорожнення сечового міхура приносить біль, особливо часто таке відмічається у чоловіків. В інший час можуть спостерігатися ниючий біль внизу живота.
  • Сеча стає каламутною, у ній можуть бути присутніми пластівці, кров і навіть гній.
  • У рідкісних випадках настає повна затримка сечі – небезпечний стан, котрий представляє загрозу життю пацієнта.

Іноді дивертикули приймають за рецидивні цистити, через часті позиви до сечовипускання з неповним випорожненням сечового міхура. Турбують нічні походи в туалет, може візуально визначатися кров у сечі. Біль в надлобковій області тупий, має періодичний характер.

Якщо в пазуху дивертикулу відкривається сечовід, виникає небезпека пієлонефриту (ураження нирки) з цього боку. У більш запущених випадках є ризик гідронефрозу і навіть ниркової недостатності.

Діагностика

Діагностика даного захворювання ускладнюється тим, що симптоми легко сплутати з іншими патологіями. У зв’язку з цим хворі часто проходять тривалі та не результативні курси лікування інфекційних захворювань сечовивідної системи. Навести на думку про наявність дивертикулу сечового міхура мають тривалий інфекційний анамнез, пієлонефрит і цистит, котрі погано піддаються лікуванню.

Велику роль відіграє досвід і професіоналізм лікаря. Медики клініки Біляка (м.Ужгород) вивчають новітні досягнення світової медичної науки під час регулярних стажувань в клініках США і провідних країн Європи.

Використання цистоскопа в діагностиці дивертикула сечового міхура

Використання цистоскопа в діагностиці дивертикулу сечового міхура

Точно встановити діагноз допомагають інструментальні методи:

  • УЗД органів малого таза;
  • уретроцистографія;
  • комп’ютерна томограма та/або МРТ;
  • лабораторні дослідження сечі;
  • цистоскопія.

Останній метод – найбільш інформативний. До уретри заводиться цистоскоп, за допомогою якого лікар може оглянути міхур зсередини, виявити вхід в дивертикул сечового міхура, заглянути до його пазухи та побачити патологічні зміни в ньому. За допомогою такого обстеження вдається визначити діаметр шийки, що з’єднує дивертикул з органом. Цей параметр дає інформацію про природу утворення: хибне воно або істинне.

Також досвідчений лікар здатен запідозрити дивертикул сечового міхура при ультразвуковому дослідженні. За допомогою ультразвуку можна побачити зміни в структурних тканинах сечового міхура і сусідніх органів, знайти супутню патологію – камені, пухлини.

Ще одним досить популярним методом діагностики є уретроцистографія. Це рентгенологічне дослідження з використанням контрастної речовини. Також для уточнення діагнозу нерідко досліджують дивертикул сечового міхура на МРТ.

Як для діагностики, так і для лікування, важливу роль відіграє рівень оснащеності клініки. У наших фахівців є унікальний досвід в проведенні ендоскопічних процедур. Професійні навички дозволяє реалізувати першокласне обладнання.

Лікувальні заходи

Найбільш важливі критерії для лікаря, який збирається лікувати дивертикул сечового міхура – розміри його, діаметр шийки й ступінь розвитку захворювання. У рідкісних випадках, коли випинання невелике та не впливає на функціональність органу, лікар може прописати спостереження за динамікою процесу. Але важливо розуміти, що консервативного лікування цієї патології не існує.

Захворювання прогресує неухильно. Якщо поодинокі та невеликі дивертикули сечового міхура поки не позначаються на здоров’ї, за їх перебігом можна деякий час спостерігати. Але коли приєднуються інфекційні ускладнення, дизуричні явища або у лікаря з’являються сумніви щодо онкологічної безпеки, дивертикул сечового міхура потрібно видаляти.

Якщо у людини утворився дивертикул сечового міхура, лікування хірургічними методами може раз і назавжди позбавити від такої патології. Показаннями до нього є такі випадки:

  • дивертикул досяг великих розмірів й тисне на сусідні органи;
  • в пазусі залишається сеча, провокуючи запальні процеси;
  • мішечок став місцем, де утворюються камені та інші відкладення;
  • патологія спровокувала появу пухлинних утворень.

У сучасній хірургії існує кілька методів виконання операції: класичне порожнинне (лапаротомічне) втручання, лапароскопія та трансуретральний доступ. У першому випадку робиться надлобковий розріз, через який здійснюються необхідні маніпуляції. При лапароскопічному втручанні роблять невеликі проколи в животі, а трансуретральна операція проходить взагалі без розрізів: інструменти заводяться крізь уретру.

У клініці Біляка проводиться лапароскопічне лікування дивертикулу сечового міхура, але іноді, без лапаротомічного розрізу, не обійтися. При порожнинних втручаннях дивертикул повністю відсікають у місці з’єднання його з сечовим міхуром. Потім тканини пошарово зшиваються, виводиться дренаж. Під час короткого реабілітаційного періоду пацієнтові показано носити катетер.

У ряді випадків (якщо в порожнину випинання відкривається сечовід), після видалення зміненого ділянки проводиться лапароскопічна уретероцистонеостомія, коли сечовід заводиться до здорової ділянки сечового міхура. Таким шляхом створюються оптимальні умови для відводу сечі від нирок. Іноді обидва етапи здійснюють під час одного втручання (симультанна операція).

Лапароскопія та трансуретральне втручання мають ряд вигідних переваг перед лапаротомією. Вони дозволяють уникнути значної крововтрати, порушення цілісності тканин, а також скорочують терміни реабілітації. Також в цьому випадку мінімізується ризик ускладнень – інфікування рани, утворення спайок.

Після операції пацієнту рекомендують деякий час уникати важких фізичних навантажень, дотримуватися дієти та пити багато рідини, щоб запобігти застою сечі. Надалі, для профілактики рецидиву потрібно регулярно проходити обстеження у лікаря-уролога, вчасно лікувати патології сечостатевої системи, котрі провокують утворення дивертикулів – сечокам’яну хворобу, аденому простати, стриктури уретри й т. і.

У клініці Біляка до кожного пацієнта підхід індивідуальний. Оптимальний метод лікування підбирається на основі результатів обстеження, враховуються індивідуальні особливості організму. Післяопераційний період рідко триває більш, ніж дві доби.

Особливості лікування в клініці

Лікування дивертикулу сечового міхура в клініці Біляка – це поєднання унікального професіоналізму медиків і світових стандартів в наданні медичної допомоги. У нас працюють хірурги, які проходили стажування в Америці та розвинених країнах Європи. Вони безпомилково діагностують патології та підбирають відповідні методи їх лікування. Якщо вас турбує дивертикул сечового міхура, лікування, відгуки наших пацієнтів можна переглянути на сайті клініки.

Хірургічні операції в клініці проходять із застосуванням сучасного обладнання, що дозволяє максимально точно виконати всі маніпуляції. Лікарі віддають пріоритет малоінвазивним втручанням, після яких пацієнт швидко повертається до звичного життя. На весь час перебування в стаціонарі, йому надають комфортні умови!