Спайки в черевній порожнині

Спайки в черевній порожнині

Неможливо уявити собі сучасну медицину без хірургії. Існує багато захворювань, при яких тільки скальпель гарантує виліковування. В інших випадках втручання хірурга сприяє одужанню, полегшує стан хворої людини.

На жаль, ця галузь медицини має свої особливості. Вони пов’язані з самим перебігом операції: відкритий доступ, маніпуляції з органами в порожнинах тіла, зміна анатомічної структури. Тому після лапаротомічного доступу часто виникають спайки в черевній порожнині.

В клініці Біляка, м. Ужгорода, фахівці часто стикаються з наслідками спайок після попередніх втручань на органах черевної порожнини. Допомагаємо й таким пацієнатм.

Причини розвитку

Вперше ця тема почала поглиблено досліджуватися в XX сторіччі. Така увага є наслідком більш активного використання хірургічних методів, завдяки початку ери антибіотиків. У структурі післяопераційних ускладнень спайкова хвороба займає не останнє місце, особливо при абдомінальній патології.

Клінічно, це комплекс симптомів, який пов’язаний з розвитком післяопераційних спайок та призводить до порушення функції органів черевної порожнини.

Класифікація заснована на локалізації спайок в ділянці окремих відділів черевної порожнини:

  • стінки черевної порожнини;
  • діафрагма;
  • кишківник;
  • шлунок;
  • сальник;
  • малий таз.

У жінок, тазові спайки можуть призводити до порушення прохідності маткових труб і служити причиною безпліддя. У обох статей здатні спровокувати кишкову непрохідність.

Виявлено пряму залежність частоти розвитку спайок від кількості перенесених лапаротомій. Перша не часто викликає такого роду ускладнення. Друга призводить до спайкового процесу в 14%, третя – у 96% випадків.


Розвиток спайкового процесу у кишківнику

Розвиток спайкового процесу у кишківнику

Механізм розвитку

Ймовірність появи залежить від багатьох факторів. Найбільш значущі:

  • механічний вплив (травма);
  • ішемія тканин під час операції;
  • вплив шовного матеріалу;
  • розвиток післяопераційної інфекції;
  • схильність до гіперпродукції сполучної тканини самим організмом.

Частіше спостерігається поєднання декількох чинників. Також відзначається кореляція між щільністю спайок і об’ємом травматичного втручання.

Відкладення фібрину супроводжують будь-яке пошкодження очеревини. Вже через добу після операції відкладаються пухкі нашарування фібрину, схильні до адгезії. У нормі, вони розсмоктуються протягом 72 годин. Значні втручання призводять до зниження здатності очеревини розчиняти фібрин. Відкладення ущільнюються, склеюючи між собою ділянки очеревини, а з ними — органи черевної порожнини.

Повна зупинка природного фібрінолізісу практично ніколи не відзначається. Уповільнення цього процесу викликає розвиток стрічкоподібних, шнуркоподіних спайок.

Деякі автори найбільш вагомим чинником вважають імунні механізми.

Патогенез та стадійність

Розвиток хвороби проходить через декілька етапів. Вони поділяються за кількома критеріями, основний — час. Для спайкового процесу таких стадій п’ять.

  1. Реактивна фаза. Це період 12 годин після операції.
  2. Ексудативна фаза. Триває перші три доби. Характерна для будь-якої запальної реакції. У міжочеревинний простір живота пропотівають елементи плазми, фібрин.
  3. Адгезивна фаза. Займає третю-сьому добу. На пошкоджених поверхнях відкладається фібрин, вони склеюються. Плазмові клітини трансформуються у фібробласти та починають синтезувати колаген.
  4. Фаза «молодих» зрощень. Займає 7-14 добу після операції. Спайки пухкі, вміст колагену низький. Починають проростати судини.
  5. Фаза зрілих зрощень. Триває від 14-го до 30-го дня. Характеризується ущільненням внаслідок подальшого синтезу колагену, спайки набувають характеру рубців.

Така класифікація допомагає клініцистам розбиратися з післяопераційними ускладненнями. Наприклад, розвиток кишкової непрохідності на сьому добу після операції свідчить про запальний процес у нещодавно прооперованих областях (можливий перитоніт).

Спайкова хвороба може виникнути як у перші 12 годин після операції, так і через певний проміжок часу. Важливе значення в цих умовах має діагностика післяопераційних симптомів спеціалістами та застосування необхідних заходів щодо своєчасного лікування. Головним симптомом спайкової хвороби є біль ішемічного характеру, яку не варто ігнорувати.


Симптоми спайкової хвороби

Симптоми спайкової хвороби

Клінічні прояви

Головний симптом – біль. Найчастіше, він має ішемічний характер, виникає через перетискання спайками судин брижі. З’являється в тій частині тіла, яка піддавалася хірургічному втручанню (черевна порожнина, область таза). Біль ниючий, різної інтенсивності.

Небезпечна ситуація виникає, якщо спайки повністю перекривають кровопостачання або грубо порушують пасаж їжі по кишківнику. Виникає кишкова непрохідність — загрозливий для життя стан і найбільш небезпечне ускладнення спайкової хвороби черевної порожнини. Біль стає дуже сильним, гострим, набуває переймоподібний характер. При виникненні таких симптомів у будь-якому випадку необхідно термінова консультація хірурга.

Крім впливу на очеревину, спайкова хвороба може призводити до порушення роботи залоз шлунково-кишкового тракту (печінка, підшлункова залоза). Перетискання їх протоків викликає дискінезії, диспепсію. Гострий холецистит, механічна жовтяниця, гострий панкреатит також можуть бути спровоковані спайковою хворобою.

Діагностика

У діагностиці важливий професіоналізм лікаря. Фахівці клініки Біляка регулярно стажуються в клініках США і розвинених країн Європи. Багатий досвід дозволяє впевнено розпізнавати та лікувати патологію черевної порожнини.


Для діагностики застосовуються такі методи:

  • ретельний збір анамнезу;
  • об’єктивний огляд лікарем;
  • УЗД органів черевної порожнини, заочеревинного простору і малого тазу;
  • лапароскопія черевної порожнини.

Останній метод найбільш цінується. Він дає візуальну картину того, що відбувається та прямо під час діагностичної процедури дозволяє усунути патологію, тобто – здійснити адгеолізіс.

Лікування спайкової хвороби лапароскопічним методом

Лікування спайкової хвороби лапароскопічним методом

Лікування і профілактика

Найбільш ефективна профілактика – мінімальна травматичність втручання. Сучасні методики хірургічної допомоги дозволяють звести до мінімуму розрізи й маніпуляції з внутрішніми органами. У першу чергу, мова йде про лапароскопічні втручання.

У сучасній хірургії показання для такого втручання з малим доступом дуже широкі. Саме цей метод лікування хірургічної патології активно застосовується в нашій клініці. Повну інформацію можна отримати за допомогою телефону чи сервісу онлайн чату на сайті.

Крім відсутності розрізу, є додаткові плюси. Так, при лапароскопії не пересушується очеревина, тому на порядок знижується ризик інфекційних ускладнень. Тонкі інструменти в руках хірурга клініки чинять мінімальний вплив на органи черевної порожнини. Перебіг втручання виключає причини для розвитку спайкової хвороби.

При виникненні спайок, тільки хірургічне лікування здатне позбавити людину від цієї патології. Процедура називається лапароскопічний адгеолізіс і проводиться також без розрізів черевної стінки.

Професіоналізм хірургів клініки Біляка дає можливість позбутися симптомів спайкової хвороби. У деяких випадках – дарує жінкам шанс на вагітність. Всі пацієнти отримують гарантію від загрозливих ускладнень спайкової хвороби черевної порожнини.