Кіста печінки

Зміст сторінки:

• Фактори розвитку
• Паразитарні кісти
• Непаразитарні кісти
• Клінічні прояви та діагностика
• Небезпечні ускладнення
• Діагностика
• Лікування кісти печінки
• Лікування в клініці Біляка

Кіста печінки – це вогнищеве доброякісне новоутворення в тканинах органу. Воно являє собою заповнену рідиною порожнину, оточену щільною капсулою зі сполучної тканини. Причини появи кіст бувають різні, як і ступінь небезпеки для здоров’я. Особливості мають і методи, котрі застосовуються при лікуванні кіст печінки.

Кісти можуть мати різну локалізацію, утворюючись у будь-яких відділах печінки. Розмір їх варіюється від декількох міліметрів до 20 см та більше. Усередині часто накопичується прозора серозна рідина, але може бути й желеподібна субстанція темного кольору.

Захворювання, як правило, розвивається в людей старших за 45 років і головним чином вражає жінок, у яких кісти в печінці виявляють приблизно в 5 разів частіше, ніж у чоловіків.

Фактори розвитку

Стосовно такої патології, як кіста печінки, причини всіх них до кінця не встановлено. До найпоширеніших відносять запальну гіперплазію жовчних проток. Також є зв’язок між утворенням кіст у печінці та застосуванням оральних гормональних контрацептивів, травматичним пошкодженням органу, іншими пухлинами в черевній порожнині, паразитами. Загалом, причини багато в чому визначають тип кісти.

У класифікації кіст у печінці виділяють дві великі групи:

1. Паразитарні.
2. Непаразитарні.

Критерієм, як видно, служать причини, котрі призводять до утворення кіст.

Паразитарна кіста печінки

До паразитарних кіст частіш за все призводить зараження ехінококом. Якщо своєчасно не розпочати лікування ехінококозу (ехінококова кіста печінки) – можливе виникнення важких ускладнень. Типова для них локалізація – права частка печінки. Ця кіста на печінці може бути одиничною чи множинною, однокамерною й багатокамерною (характерно для альвеокока). Оболонка зазвичай двошарова: зовнішній фіброзний і внутрішній гермінативний (зародковий) шари. Останній відповідає за секрецію рідини, якою заповнюється кіста. У рідини містяться здатні до розмноження форми паразита.

Відзначається повільне безсимптомне збільшення цих утворень, життєздатність гельмінта в них зберігається до 30 років.
Тривале носійство призводить до формування ехінококових кіст печінки дуже великих розмірів (з об’ємом у кілька літрів і діаметром до 20 см). Попутно збільшується й печінка, що зазвичай стає приводом для звернення до лікаря та обстеження.

Людина заражається ехінококом, одним з представників стрічкових (биндових) гельмінтів, через немиті руки та забруднені продукти. Паразитарна кіста печінки може довгі роки бути «будинком» для личинки, яка розвивається всередині капсули. А потім, при розриві капсули, статевозрілі особини переміщаються в тонкий кишківник та розповсюджуються по черевній порожнині.

Непаразитарні кісти

Ці утворення класифікуються за наступними критеріями:

1. Полікістоз. Вроджена патологія, може супроводжуватися кістами й в інших органах, частіш за все – у нирках.
2. Істинні (солітарні). До цієї категорії включають дермоїдні, ретенційні, прості кісти й багатокамерну цистаденому.
3. Хибна кіста печінки. Розвивається після травм, запальних процесів.
4. Колопечінкові кісти.
5. Кісти зв’язок печінки.

Останні дві групи можуть визначатися як кісти біля печінки. Їх розвиток частіше пов’язаний з вродженими аномаліями.

Істинна непаразитарна кіста печінки є наслідком розладів внутрішньоутробного розвитку. Вона утворюється через порушення формування жовчних проток і вистелена всередині епітеліальними клітинами. Хибна кіста, на відміну від істинної, має вторинне походження й утворюється внаслідок запалень, травм, операцій. Вона формується з фіброзно-змінених тканин органу й не має епітеліального вистилання.

Клінічні прояви та діагностика

Відсутність больових симптомів призводить до того, що кіста в печінці виявляється або при обстеженні з якого-небудь стороннього приводу, або тоді, коли великі розміри утворення починають позначатися на функції печінки та прилеглих органів.

Коли розвивається кіста на печінці, симптоми, на які звертають увагу хворі, наступні: нудота, відчуття важкості в правому боці, диспепсичні розлади. Останні іноді приймаються за симптоматику з боку шлунка. Помилково, без ретельного обстеження, виставляються діагнози гастриту чи виразкової хвороби й деякий час безуспішно лікуються. Подальше прогресування симптомів кісти змушує пройти більш поглиблене обстеження.

Також можуть проявлятися й інші ознаки захворювання:

• здуття живота;
• втрата апетиту;
• пожовтіння шкірних покривів і очних склер;
• відчуття розпирання в правому підребер’ї, котре посилюється після їжі;
• асиметричне збільшення живота в розмірах;
• слабкість і стомлюваність;
• підвищене потовиділення;
• деяке підвищення температури тіла.

У клініці Біляка, м. Ужгород, повністю реалізується концепція індивідуального підходу до кожного пацієнта. Кваліфікація лікарів, котрі регулярно проходять стажування в клініках США й розвинених країн Європи, забезпечує якісне та повне обстеження всіх наших пацієнтів.

Небезпечні ускладнення

Якщо ігнорувати симптоми кісти печінки, наслідки можуть бути вельми сумні. У міру свого зростання вона починає шкодити функціональним можливостям печінки й стискає прилеглі органи. Новоутворення здатне спровокувати серйозні ускладнення:

• холецистит – пухлина здавлює жовчний міхур та його протоки, провокуючи запалення;
• вилив вмісту кісти в черевну порожнину – стається при розриві капсули й несе небезпеку перитоніту, без надання невідкладної медичної допомоги, існує небезпека для життя;
• кровотеча в черевну порожнину – ще один небезпечний наслідок розриву утворення;
• нагноєння кісти – виникає при попаданні всередину інфекції, супроводжується підвищенням температури й сильною інтоксикацією організму;
• розвиток абсцесу печінки – відбувається через інфікування вмісту утворення;
• обсівання всього організму паразитами – гельмінти потрапляють з током жовчі в різні ділянки печінки та кишківника, а звідти – у прилеглі або віддалені органи.

У вкрай рідкісних випадках можливе злоякісне переродження кісти. Тому важливо якомога раніше звернутися за медичною допомогою і пройти обстеження.

Діагностика

При простому лікарському огляді можна виявити зміну розмірів печінки та властивостей її краю. Аналізи крові не дозволяють точно визначити, чи є кіста в печінці чи ні.

Найдоступніший і інформативний метод діагностики – УЗД печінки, органів черевної порожнини й заочеревинного простору. За допомогою ультразвуку добре видно кісту, її розміри й локалізацію. Також обстеження допомагає виявити наявність гною або крові в паренхіми органу. У деяких випадках може знадобитися пункція, щоб узяти зразок вмісту капсули на цитологічне дослідження.

Додатковий інструментальний метод – комп’ютерна томографія. Її дані допомагають точно встановити локалізацію кісти (в товщі органу або в колопечінковому просторі) та спланувати перебіг лікування.

Окреме питання – паразитарні (ехінококові або альвеококові) кісти. У таких випадках застосовується особлива техніка хірургічного лікування, тому діагноз обов’язково підтверджується серологічними дослідженнями крові (виявлення антитіл до паразитів).

Лікування кісти печінки

Єдиний варіант, коли кісти можна просто спостерігати, – полікістоз. Якщо його перебіг не ускладнений, то причин для оперативного втручання немає. У всіх інших випадках, необхідно якнайшвидше здійснити єдиний метод ефективного лікування – видалення (кістектомія).

Причин для такого радикального підходу кілька:

• ймовірність розриву кісти при незначних травмах;
• великі розміри, що призводять до порушення функції органів шлунково-кишкового тракту;
• небезпека інфікування вмісту кісти.

Лапаротомічний доступ для кістектомії супроводжується великими розрізами, вираженою травматизацією тканин організму, загрожує післяопераційними ускладненнями, спайковою хворобою.

У клініці Біляка застосовується більш прогресивний метод –
лапароскопічне видалення кіст печінки. Ця методика виключає розрізи (значить, і післяопераційні рубці), маніпуляції в черевній порожнині здійснюються інструментами діаметром до 10 мм. Тонка робота і професіоналізм хірургів клініки Біляка запобігають спайковим процесам, мінімізують термін відновного періоду. Перебування на стаціонарному режимі скорочується до 2–3 діб.

З діагнозом кіста печінки, лікування методом лапароскопії – найбільш оптимальний тип втручання. Після нього не виникає рецидивів, швидко відновлюється нормальне функціонування печінки й органів шлунково-кишкового тракту.

Переваги лікування в клініці Біляка

Звернення до нашої клініки на Закарпатті гарантує європейський рівень діагностики та лікування кіст печінки. Тут застосовується сучасне обладнання для діагностики, що дозволяє виявити патологію й намітити хід лікування. Наші лікарі, які проходили стажування в країнах Європи й США, з бездоганною точністю видаляють патологічні утворення в органах черевної порожнини.

Після операції, пацієнта чекає комфортна палата, цілодобовий медсестринський пост, повний комплекс необхідних процедур. Також одужанню сприяє екологічно чисте харчування. Поставити питання й отримати компетентну відповідь, можна телефоном або за допомогою сервісу онлайн чату на будь-якій сторінці сайту.