У кожної людини, на жаль, бувають такі моменти, ситуації, коли здається все, чого ти надбав протягом життя: гроші, майно посади та ін., втрачає сенс. І ти лишаєшся сам на сам зі своєю бідою – хворобою. Таке сталося і зі мною. Велика сіра хмара закрила сонце – хвороба! «Боже, підкажи хто зможе допомогти, врятувати!?» – молився я.

Господь Бог привів мене до молодого синьоокого привітного юнака Степана Степановича Біляка, як виявилося потім, уже відомого досвідченого хірурга, кандидата медичних наук. У такій ситуації хворий дуже вразливий. Він боляче відчуває кожен погляд, слово, ставлення до нього. Якби доля не звела мене зі Степаном Степановичем та його батьком – Степаном Томовичем, то навіть боюсь думати, чим ця хвороба могла для мене закінчитись. Вони – Лікарі з великої букви – так тактовно, професійно, дохідливо зрозуміло пояснили мені, що обов’язкова термінова операція, так перейнялись моїми болями – проблемами, що усі вагання та страхи мої кудись зникли.

Атмосфера доброзичливості, високого професіоналізму панує в Духовно-медичному центрі заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук Степана Томовича Біляка, де мене було прооперовано. Щира вдячність, глибока повага до всього колективу цієї лікарні від мене, в якому вони повернули здоров’я, надію на майбутнє, повернули сонце з-за хмари, та від усієї моєї родини.

Многії та благії літа Вам, Степане Томовичу, Степане Степановичу та всім працівникам лікарні.

Безмежно щасливий та вдячний пан Володимир з Ужгорода. 15.07.2013 р.
vidguk15