Найщиріші і найтепліші слова можна сказати Степану Томовичу Біляку – людині яка весь свій розум, уміння і професіональні навики спрямувала на допомогу безнадійним хворим. До таких людей належала і я.

Ще в 1987 році лікарі об`явили мені «приговор». Мені було 32 роки і я сама чула, як сказали чоловіку, що не допоможе мені ніхто. У мене були обидві почки повністю забиті камінням. У той час по телевізору показували ужгородську лікарню і показали Степана Томовича.

Ми приїхали до С.Т.Біляка. Уважно роздивився лікар з чим я приїхала, обстежив мене і просто доступними словами сказав «Я вам допоможу».

В той час я у Бога просила 6 років життя. Дуже хотілося дочекати аби моя дочка закінчила школу. На більше я зовсім не надіялася. Для мене це було друге народження. Степан Томович зробив для мене все можливе і неможливе. Тільки завдяки йому я живу. У всі ці роки я не відчувала себе хворою, завжди пам`ятала і згадувала найкращими словами свого доктора.
Багато з моїх знайомих теж зверталися за допомогою до Степана Томовича. В даний час я знову підліковуюся у Степана Томовича. І знаю, що крім нього краще ніхто не допоможе.

Степан Томович, зичу Вам кріпкого здоров`я, наснаги, Божої благодаті і сімейного благополуччя.

З повагою до Вас
Зорка Л.М. Івано-Франківська обл. м.Косів. 19.08.08р.

vidguk6