Через дві доби після перенесеної важкої операції, проведеної вперше на Закарпатті урологом-онкологом Степаном Степановичем Біляком, якому асистував я та уролог Олександр Чебан, з приводу раку сечового міхура, на моє запитання: «Як ви себе почуваєте?», оперована сказала: «Як на світ народилася». Мене не могли не здивувати ці слова, адже Степан Степанович виконав одну із самих важких операцій у жінки – радикальну цистектомію не у Києві, а на своїй рідній землі.

Цистектомії, при раку сечового міхура, я виконую з 80-х років минулого століття. Та, слава Богу, жодної не доводилося виконувати у жінки. У ті роки, по відношенню до ракової патології урологи, у складних випадках, користувалися діагнозом – іноперабельний рак, тобто, такий, який неможливо прооперувати. І це знімало з лікаря відповідальність за не проведене оперативне лікування. Тепер собі такого дозволяти неможна.

Суть оперативного втручання у жінок при раку сечового міхура відрізняється від такого у чоловіків і полягає у видаленні сечового міхура, частини передньої стінки піхви, матки, яєчників, а іноді і лімфатичних вузлів. Можна собі уявити, і не дай Бог пережити, складність проведення такої операції хірургом та важкість перенесення її і протікання післяопераційного періоду хворою. Та майже неможливо собі уявити, які болі переносила хвора після виконання операції першої, потім другої, потім третьої, потім…, якщо каже пацієнтка – як на світ народилася ,через два дні після операції, яку в області до тепер ще ніхто не проводив.

Хвора А., 58 років, мати 5 дітей, уродженка Іршавського району, земля якого подарила нам видатного хірурга зі світовим ім’ям, Олександра Васильовича Фединця – засновника і основоположника хірургічної школи Закарпаття, до якої маю честь належати і я, котру продовжить мій син Степан. Сказані нею слова, які не так часто кажуть хворі після операції, мене зацікавили. «Розкажіть мені, будь ласка, подрібніше історію вашого захворювання та етапи лікування. На той час, я був ознайомлений з 11 виписками з історії хвороб, виданими Закарпатською ОКЛ ім. Андрія Новака. Не буду писати ким і не тільки тому, що хвора тільки один раз назвала його прізвище, хоча про нього немало написано не тільки мною та тими колегами, котрі мають «щастя» з ним працювати тепер, і не тому, що це передчасно, а тому, що спочатку хочу зустрітися з головним лікарем, цього, колись авторитетного закладу, Юрієм Яциною, як лікар, Заслужений лікар України, який пропрацював в ОКЛ 37 років, із них 20 – завідувачем урологічного відділення, і як голова відділу «Церква і медицина» Мукачівської та Ужгородської єпархії Української Православної Церкви і запропонувати йому свою допомогу, свій досвід урологічної роботи та організації урологічної служби в області. Чую, що головний лікар особисто контролює роботу урологічного відділення.

Хвора А. повідомила: «Три роки тому, у червні місяці, була госпіталізована в урологічне відділення ОКЛ. Наступного дня здала аналізи. І він до неї підійшов тільки через 2 дні і то після обіду, і повідомив, що у неї 5 пухлин у сечовому міхурі: «Необхідно в терміновому порядку робити операцію, прямо завтра». Я передзвонила одній із доньок, яка наказала, щоб не проводив операцію поки вона не приїде. Назначеного дня, 26 червня 2010 року, він розрізом зробив операцію на сечовому міхурі. «Вам зробили операцію безплатно?» – запитав я хвору. «Ні – відповіла вона – ще до операції попросив 2 500грн. Через, не пам’ятаю скільки днів, виписав мене додому. Знов через місяць положив мене в лікарню. Щось ввів у сечовий міхур. Це було в понеділок, а у п’ятницю знову виписав додому з катетером. Через декілька днів катетер випав і із мене виділялася не тільки сеча, але і цілі куски.

Дивлюся, не знаю котру за рахунком виписку із історії хвороби, хвора каже, що він не завжди давав виписку і ніби то загубилися 2 амбулаторні картки. Читаю одну з них: поступив, а не поступила,16 серпня 2010 року і виписаний, а не виписана, 31 серпня 2010 року. Діагноз: Хронічний цисто пієліт (переписую дослівно) с стадії загострення. Стан після операції резекції стінки сечового міхура 26.06.10р з приводу c-r сечового міхура. ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. ХНК-1. Так не хочеться це все коментувати, але при чому тут «цисто пієліт», коли у скаргах записано: болі над лоном, гематурія, тобто, кров у сечі, дизуричні явища – ознаки продовження росту пухлини, тим більше, що зроблено операцію – резекцію стінки сечового міхура. Такої операції я не знаю. Дивлюся гістологію видаленої частини пухлини: перехідно-клітинний c-r сечового міхура, проростає верхні відділи м’язового шару. УЗД: права нирка 115х40 мм, з чітким контуром, паренхіма 13-15 мм. ЧЛС ущільнена, містить мілкі ехо+ включення. Ліва нирка 100х36 мм з чітким контуром, паренхіма 13-14 мм, чашечки 10-12 мм, лоханка підкреслена. Сечовий міхур середнього наповнення з чітким контуром, стінки дещо потовщені, до 6-7 мм.

Аналізую данні УЗД: і лівої, і правої нирки паренхіма зменшена. Чашечки лівої нирки розширені. Якщо розширені чашечки, то повинна бути розширена і лоханка. І що це за вираз дещо підкреслена, ущільнена? Або сечовий міхур середнього наповнення, стінки дещо потовщені, коли все це піддається виміру? Складається враження, що лікар УЗД навмисно підганяє данні під діагноз: хронічний цистопієліт в стадії загострення. У хворої гематурія після операції практично не припинялася і привела до анемії – Нв -96. Хворій не проведено ні належне обстеження, ні лікування. Не зроблено КТ томографію. Не виставлено діагноз згідно класифікації пухлин та стадії.

Через тиждень після виписки, 07.09.10р хвора знову госпіталізована і знаходилася в лікарні до 19.09.10р. Практично з тим діагнозом, що є у попередній виписці. За c-r сечового міхура і згадки немає. Проводили протизапальне лікування, а додому рекомендовано – режим, дієта,нагляд уролога за місцем проживання. Через 2 дні, 21.09.10р, хвора поступає знову і «лікується» до 03.10.10р. Окрім нормальних аналізів крові та сечі, у що важко повірити, ні в обстеженні, ні в лікуванні немає нічого нового, ніяких змін. Що це таке?

Рівно через місяць, 02.11.10р уже вкотре поступає в урологічне відділення ЗОКЛ ім.. Андрія Новака і виписують її 13.11.10 року, правда з виставленим діагнозом :рецидив c-r сечового міхура Т2аNоMо. На УЗД сечового міхура по лівій боковій стінці візуалізується гіперехогенний утвір 30х7(?) мм, по задній – 2 гіперехогенні утвори діаметром 8 та 13 мм та можливо(?) декілька дрібних.. 04.11.10р операція – резекція стінки(?) сечового міхура. Гістологія – перехідно-клітинний c-r. На відміну від аналізів місячної давності, які були нормальними, має місце анемія та ниркова недостатність. І знову хвора взята на операцію недоопстеженою – не зроблено КТ томографію.

Через 24 дні , 06.12.10р хвора знову поступає в урологію ЗОКЛ і виписують її 13.12.10р. Знову надуманий той самий діагноз – хрон. цистопієліт… Ні в лікуванні, ні в рекомендаціях нічого не змінилося. Єдине – Різдвяні канікули пані А. пробула вдома і поступила в урологіє ЗОКЛ на Водощі,19.01.11р. Діагноз – рецидив c-r сечового міхура Т2NоМо. З якої стелі знято цей діагноз і ці нулі? Знову ж таки, не зроблено КТ томографії, з допомогою якої можливо визначити наявність метастазів у лімфовузли, віддалені органи та проростання в сусідні. І знову неадекватне оперативне втручання – ТУР рецидиву c-r сечового міхура. Гістологія – перехідно-клітинний c-r сечового міхура з виразкуванням та запаленням. Виписана30.01.11р.

Можливо вам, шановні читачі, надоїло читати сухі одноманітні виписки, майте терпіння і уявіть собі, чого натерпілася жінка і не втратила надію на Господа і Бога нашого Ісуса Христа, який терпів за наші гріхи, щоб могли ми заслужити життя вічне. Читайте, будь ласка, далі. Поступила 15.03.11р, виписана 27.03.11р. Цю виписку читайте на ілюстрації, бо мені боляче читати її двічі, адже хто пише, той двічі читає. Це я знав іще зі школи. Тут уже появився діагноз – рецидив c-r сечового міхура Т3NоМо. І знову неадекватна пухлині операція – ТУР.

З 04.05.11р до 16.05.11р хвора знову на стаціонарному лікуванні в урології ЗОКЛ, знову, як і попередні рази, у нього. Появляється «новий» діагноз – папілома сечового міхура – такі собі дві «невеликих» пухлини: по правій боковій стінці гіперехогенний утвір 10 мм, по лівій боковій стінці 26х19 мм. І знову 10.05.11роперація – ТУР сечового міхура, під час якого, як я порозумів, що виявлено утвір по правій задній з переходом на дно сечового міхура діаметром 3,5 см. Хоч і не роблено КТ томографію, але УЗД та аналізи свідчать про проростання пухлини у вічка сечоводів, гідронефротичну трансформацію та ниркову недостатність. Ці данні вказують на те, що ТУР не позбавить пацієнтки пухлини, а тільки прискорить її розвиток. У таких випадках необхідно дообстежити пацієнта та зробити цистектомію, тобто видалити сечовий міхур. І це було потрібно зробити давно.

З болями над лоном, наявністю утвору в ділянці післяопераційного рубця, загальною слабістю з діагнозом: c-r сечового міхура Т3Н0М0, сечовий затьок.поступає в урологічне відділення ЗОКЛ 13.07.11р. Із виписки: «…УЗД: Права нирка 146*55 мм з чітким контуром . паренхіма і7-18 мм,чашечки 19-20 мм, лоханка 25 ммм. Ліва нирка 102*42 мм з чітким контуром .паренхіма 13-14 мм,чашечки 16-18 мм, лоханка 32 мм. В області п\о рубця візуалізується рідиний утвір великих розмірів 52*42 мм Тканини інфільтровані. сечовий м-р слабого наповнення. 13.07.2011р операція : розкриття сечового затьока Цукор крові 5,3-ЗАК: ер-3,2,гем-89,л-7,0,ШОЕ-45 мм/год.ЗАС: пит.вага 1013,білок-0,258,л- все поле зору.ер.незм.6-8,ч/зм. 4-8,бактерії+Група крові А(II) Rh(-).Б/х: заг.білок 75,1,креатинін 160,1,сечовина 11,21,АЛТ-14,3,АСТ-21,8,GGТ-17,4,білірубін 8,0,тимолова 2,2,К-4,2,Натрій 132,Са-1,81,Хлор 93,ТСа-3,38. Лікування: метранідазол, аміцил, спазмолітіжи, нормолакі, гповітан, сорбіфор, фолієва к-та, віт В 12,5- нок, озер лік, Рекомендовано: режим, дієта нагляд уролога за місцем проживанння.

Виписана додому 25.07.11р. …».

З діагнозом сечова нориця в надлобковій ділянці та c-r сечового міхура, чомусь уже Т2в NоМо знову знаходиться у лікарні з 06.08.12р до 17.08.12р. У виписці зазначено, що в надлобковій ділянці палькується щільний та почервонілий післяопераційний рубець, який при пальпації різко болючий. 07.08.12р. – розкриття та дренування сечового затьока. Наростає ниркова недостатність. А це вже було пророщення пухлини в черевну стінку.

Наступна виписка №3598, в якій зазначено: поступила 01.03.11р, а виписана 14.03.10р. свідчить про запущений пухлинний процес по вині його, лікаря «П». Єдине спасіння, якщо ще немає метастазів у кістки операція – цистектомія. Із виписки: «..УЗД: права нирка 125*49 мм з чітким контуром,паренхіма 13-14 мм,чашечки 13-19 мм,лоханка 25 мм,в/третина,сечоводу 10 мм. Ліва нирка 110*47 мм з чітким контуром,паренхіма 12-13 мм,чашечки 14-20 мм, лоханка 25 мм. С/м середнього наповнення,по лівій боковій стінці візуал. гіперехогенний утвір розм. 14*10 мм.по передній стінці з переходом на праву бокову візуал. гіперехогенний утвір розм. 33*20 мм. АКТ: с/м невеликих розмірів,деформований,стінки нерівномірнопотовщені до 8 мм переважно по правій стороні; попердній стінці більше справа визначається вузлове утворення з нерівними бугристими контурами,розм.21 *37 мм.паравезікальна клітквина інфільтрована. не виключено проростання петель кишківника. сечоводи на рівна сканування розширені діам. 11 мм. Цукор крові 5,3.ЗАК: ер-3,2,гем-97,л-4,0,ШОЕ-37 мм/год.ЗАС: пит.вага м/с,білок-0,278,л- частк.вкрив.п/з,ер.незм.1О- 12,ч/зм. 5-10,бактерії+. Група крові А(ІІ) Rh(-).Б/х: заг.білок 85,1,креатинін 120,1,сечовина 8,21,АЛТ-6,3,АСТ-12,8,GGТ- 22,4,білірубін 10,0,тимолова 2,2,К-4,2,Натрій 132,Са-1,81,Хлор 93,ТСа-3,38.

Лікування: цефтріаксон, ципрофлоксацин, ципрокс. Рекомендовано: оперативне лікування…»

Яке оперативне лікування — не вказано!

З 21.01.13р. до 27.01.13р.знову стаціонар ЗОКЛ. УЗД картина та аналізи погіршені. Діагноз: Т4NxMx з проростанням в сечоводи. Пані А. просить його, щоб їй видалили сечовий міхур, бо так жити, терпіти постійним сильним болям, частому сечовиділенню кров’ю, окутаній памперсами більше не в силах. «Якщо ви цього зробити не можете, то направте мене до того хто цю операцію зможе зробити» – благала пацієнтка. Його бездушність, відсутність співчуття та нездорові амбіції не знайшли кращого, ніж виписати важко хвору жінку додому, без навіть спроби їй допомогти.

Це не єдиний випадок непрофесійного лікування урологічних хворих.

Та хтось із її знайомих сказав: «Із Києва приїхав у обласну лікарню на роботу в урологічне відділення молодий уролог Степан Біляк. Його батько має свою лікарню. Зверніться до них».

Дочка хворої передзвонила до нас перед від’їздом на конференцію у Київ, присвячену 90-й річниці з дня народження професора Віктора Степановича Карпенка. «Приїдьте до нас на консультацію у понеділок» – сказав я дочці. Оглянувши та обстеживши пацієнтку, ми їй запропонували операцію – цистектомію. Давно я не бачив, щоб хтось так зрадів запропонованій, та ще такої важкості, операції. Слава Богу, операція пройшла успішно, без ускладнень, як під час її проведення, так і після неї. На 8-й день, дякувати Богу, виписана додому.

Не кажіть, що у Закарпатті немає урологів, до яких можна звернутися. Піклуйтеся про своє здоров’я, то Всевишній буде вам на допомозі. Пам’ятайте: береженого Бог береже.

Степан Біляк