О 9 годині, 23 квітня в конференц-залі готелю «Русь» відкрив науково практичну конференцію з онкоурології завідувач відділенням пластичної та реконструктивної онкоурології Національного інституту раку, Головний спеціаліст зі спе¬ціальності «урологія» МОЗ України, Голова Спілки онкоурологів України, Заслужений діяч науки і техніки України, д.м.н., професор Стаховський Едуард Олександрович.
Старший науковий співробітник Інституту онкології Петро Семенович Вукалович зачитав текст нагороди Спілкою онкоурологів України у 2015 році Едуарда Олександровича.
Спілка онкоурологів України створена у 2009 році як Всеукраїнська громадська організація, основними завданнями якої є сприяння зростанню професійного рівня своїх членів шляхом підвищення їх кваліфікації і практичної майстерності, удосконалення медичної освіти, підтримання високих професійних стандартів медичного обслуговування в Україні та їх інтеграції до стандартів Євросоюзу.
Спілка щорічно проводить міжнародні науково-практичні конференції та се¬мінари, на яких розглядаються проблеми, що існують в урології та онкології і які є актуальними для України: загалом проведено 5 науково-практичних конференцій, 12 науково-практичних школи-семінарів, І з’їзд онкоурологів країн СНД, видано двоє методичних рекомендацій, клінічні рекомендації з онкоурологічних захворювань та уніфікований клінічний протокол медичної допомоги хворим на рак передміхурової залози.
У 2013 році Спілкою онкоурологів започатковано нагородження «За вагомий внесок в розвиток української урології та онкоурології» дипломом та пам’ятним знаком видатних науковців України, які своєю працею та досягненнями піднімають авторитет країни на світовому рівні та наближують рівень вітчизняної медицини до європейських стандартів. Першим лауреатом став професор Олексій Сергійович Переверзєв.
У 2015 році спілкою онкоурологів нагороджується науковець, який в 1979 році закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа». З 1979 по 1980 рік проходив інтернатуру по спеціальності «хірургія» на кафедрі Київського медичного інституту.
З 1982 по 2008 роки працював в науково дослідному Інституті урології, де під керівництвом професора Віктора Степановича Карпенка пройшов шлях від лікаря уролога до професора, завідуючого відділом пластичної та відновлювальної урології.
У 1987 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Склероз передміхурової залози, як причина інфравезикальної обструкції після аденомектомії».
У 1993 році захистив докторську дисертацію «Діагностика та патогенетичне лікування хворих з обструктивним мегауретером» та отримав наукову ступінь доктора медичних наук.
В 1982 році вперше в Україні впроваджує ендоскопічні оперативні втручання при гіперплазії передміхурової залози, склерозі простати, пухлинах сечового міхура та стриктурах уретри.
В 1993 році вперше на теренах Радянського Союзу виконав радикальне видалення сечового міхура з приводу його раку та створив артифіціальний сечовий міхур із тонкої кишки. Це стало початком освоєння нового напрямку в лікуванні хворих на рак сечового міхура.
Проходив стажування в провідних клініках Франції, Австрії, Германії, Польщі.
Активно приймає участь в науково-практичних конференціях за кордоном, виступає з доповідями, головує в президіумах на Європейських з’їздах урологів. Він є дійсним членом Європейської Асоціації Урологів (European Association of Urology), Міжнародної Спілки Урологів (Societe Internationale d’Urologie), Української асоціації Урологів. Розробив та впровадив в практику оригінальні операції при раку сечового міхура, стриктурах уретри та сечоводу, уретерогідронефрозі, хворобі Пейроні, сечокам’яній хворобі, гідронефрозі та ін.
Починаючи з квітня 2008 року очолив відділення онкоурології, що було створено в Національному Інституті Раку МОЗ України. У 2009 році співзасновник Спілки онкоурологів України, а в подальшому – голова Спілки. У 2013 році йому присвоєно почесне звання «Заслуженого діяча науки і техніки України».
Автор більш ніж 350 друкованих праць, серед яких 27 – патенти та авторські свідоцтва. Під його керівництвом було виконано 12 кандидатських дисертації. Його наукові праці публікуються в пріоритетних періодичних виданнях, а також регулярно представляються на міжнародних симпозіумах та конгресах.
Спілкою урологів України нагороджується Едуард Олександрович «За вагомий внесок в розвиток української урології та онкоурології» дипломом та пам`ятним знаком.
Привітала учасників такого важливого і необхідного міжнародного зібрання, присвяченого покращенню надання медичної допомоги онкоурологічним хворим, кількість яких щорічно збільшується не тільки в нашій країні але і в світі, недавно обрана на конкурсній основі більшістю голосів Олена Олександрівна Колеснік.
Сергій Олександрович Возіанов, доктор медичних наук, член-корреспондент НАМН України, директор Державної установи Інституту урології у вітальному виступі побажав колегам Національного Інституту раку та урологам Спілки онкоурологів України плідної праці, високих наукових та практичних досягнень у лікуванні ракових урологічних захворювань, доброго здоров`я, особистого щастя, успішної щоденної праці, взаємопорозуміння.
На наступній світлині, зробленій ще до початку конференції бачимо Едуадра Стаховського поруч з ним Олена Колеснік трохи правіше Петро Вукалович та Сергій Возіанов. А на задньому плані, його ще можна розгледіти, з програмою конференції знайомиться онкохірург-уролог Степан Біляк.
В межах сторінок нашого тижневика не можна зупинитися на усіх науково та практично важливих доповідях для покращення лікування та якості життя урологічних онкологічних хворих.
Для мене були цікавими вперше почуті доповіді, які стосуються стовбурових клітин раку простати та їх вплив на виникнення резистентності до лікування (A. Dubrovska, Germany) та молекуряне тестування на рак простати в США (G. Bratslavsky New York, USA). Такого характеру доповіді, мабуть, не скоро з`являться, як результат досліджень українських науковців. І тільки під час урочистої вечері учасники конференції дізналися, що Геннадій Браславський українець, який жив і навчався у Львові. Пан Геннадій зачитав патріотичний вірш своєї матері, звісно, що вона живе у Нью-Йорку, написаний україн¬ською мовою. При зустрічі, після виступу американського вченого, ми домовилися, що цей вірш та інші, написані рукою пані Браславської, згодом буде надруковано у нашому тижневику.
Практично важливу роль в діагностиці раку простати та пухлинних позаочеревних утворень відіграє біопсія під контролем комп`ютерної томографії, підкреслила дочка нашого земляка, одесита професора Михайла Ухаля, Олена, також професор . Цікавою було доповідь Олени Михайлівної відносно неінвазивних методів діагностики пухлинних утворень сечоводу. Цей метод нешкідливий для пацієнта і доступний для виконання чи не кожному урологу.
Нажаль, з`явилися доповіді, пов`язані з пошкодженнями сечових шляхів під час бойових дій на території України (С. Головко, Київ). За усі 50 років медичної практики таких повідомлень у вітчизняній літературі не було.
У доповіді Едуарда Стаховського «Сучасні підходи до органзберігаючої тактики лікування раку нирки» було проаналізовано статистичні дані післяопераційного реабілітаційного періоду та появу рецидивів пухлини після видалення нирки разом з пухлиною та резекцію нирки, тобто видалення тільки пухлини нирки. Виявляється, що різниці показників життя та проявів рецидивів немає. Безумовно, що краще жити з обома нирками, чим з однією, адже майже у 10% бувають пухлинні утворення в контралатеральній нирці.
Олександр Едуардович Стаховський доповів про покази до цистектомії при раку сечового міхура та вибір деривації (відводу) сечі, тобто, дав характеристику різним методикам відведення сечі із нирок. І окремо зупинився на швидкій реабілітації хворих, яким було виконано радикальну цистектомію з ілеонеоцистопластикою. Не можу не відмітити, що протягом трьох років такі оперативні втручання проводимо і в нашому Духовно-медичному центрі, завдяки Степану Степановичу Біляку, який необхідні знання та навики для виконання цих операцій набув у Національному Інституті раку, Інституті Урології та провідній клініці по онкоурології в м. Майнц (Німеччина).
Не можу не звернути особливу увагу урологів та гінекологів на доповідь к.м.н. Вітрука Ю.В.Національний Інститут раку, відділення пластичної та реконструктивної онкоурології,відділення онкогінекології:
Щоб порозуміти важливість проведення такого оперативного втручання як передня екзентерація малого тазу в лікуванні місцево-розповсюдженого раку шийки матки, ознайомимося з наведеними даними Юрієм Васильовичем відносно раку шийки матки.
Близько 25% жінок помирає від прогресування захворювання протягом першого року після лікування раку шийки матки у зв’язку з:
– первинно невилікованою пухлиною,
– поширенням процесу на сечовий міхур,
– виникненням регіонарних та віддалених метастазів,
– виникненням та наростанням ознак уретерогідронефрозу, хронічної ниркової недостатності.
Оперативне лікування протипоказане, а паліативна променева чи хіміотерапія – малоефективна!!!
Вперше виявлене захворювання: І-ІІ стадії – 79,8%; ІІІ стадії – 14,3%; IV стадії – 3,7%;
5-ти річна виживаність при Іст. – 85-90%, ІІст. – 48-75%, ІІІст. – 17-42%, IVст. – 9-12%.
Виживаність знижується на 50% при ураженні лімфатичних вузлів тазу.
Як онко-гінекологам так і урологам доводиться надавати, по можливості, паліативну допомогу тоді, коли у хворої пухлиною припинено відведення сечі із нирок, оскільки пухлина проростає в передню стінку піхви, сечовий міхур в ділянці трикутника та вічка. Ми, і часом це вдається, відводимо сечу з допомогою катетеризації та стентування сечоводів, а також уретеро-кутанеостом та накладанням нефростом. Але ця допомога малоефективна і практично продовжує життя в муках пацієнток, принаймні на декілька тижнів.
В доповіді наведено дані про хворих на рак шийки матки, яким була зроблена передня екзентерація миски.
Клінічний діагноз:
Са шийки матки gr- IV, T4NхM0. Пролонгація процесу на сечовий міхур. Макрогематурія. Лівобічний уретерогідронефроз IIст. Афункційна права нирка. Постгеморагічна анемія важкого ступеня.
Після відповідної підготовки хворій проведено названу операцію. Видалено піхву, матку, сечовий міхур та яєчники. Сечу із нирок відведено в сигмовидну кишку, через яку разом з каловими массами сеча виділяється назовні.
Відвести сечу із нирок можливо і в резервуар зформований з тонкої кишки, тобто, виконанням операції Брікера. Цей метод кращий за попередній, але вибір методу залежить не тільки від хірурга, але і від стану пацієнтки.

Степан Біляк