Тиша та ікони. Це перше, що помічаєш, ступивши на поріг духовно-медичного центру «Лікарня Біляка» у передмісті Ужгорода. Назустріч виходить Степан Томович, який, власне і побудував цю лікарню 9 років тому. Пропонує надягнути бахіли і запрошує в кабінет.

Степан Біляк мріяв про неї з дитинства. Каже: це особливе місце, адже тут допомогли багатьом «безнадійним». Такими (саме у лапках!) тут називають пацієнтів, від яких уже відмовилися всі лікарі. «Нерідко до нас приходять люди, яких відправили додому, у прямому сенсі, вмирати. Після різнопланових операцій і поневірянь різними клініками, з фізичним та душевним болем, в надії на диво, вони приходять до нас. І, дійсно, багатьом з них ми змогли допомогти. Люди йдуть додому і живуть щасливо, скільки їм ще Бог відпустить», – коментує Степан Біляк. Секрети успіху, – каже лікар, – є. По-перше, у обладнанні, яке використовується для здійснення операцій. «Лікарня Біляка» – єдине місце на Закарпатті, де можна зробити лапароскопічні операціі з урологічною патологією, в тому числі з онкологічними захворюваннями. Тобто без звичних великих розрізів, швів та крові. По-друге, у професіоналізмі медичного персоналу. Лікарі клініки мають неабиякий досвід і постійно підвищують свою кваліфікацію. З часу роботи клініки вони провели понад 4000 лапароскопічних операцій. А першу в Україні таку операцію у 1992 році провів саме Степан Томович Біляк. Досвід лапароскопічних операцій в хірургії урології та гінекології сягає більше 24 років. Третя складова успіху – у духовності. На території лікарні збудована церква святого архідиякона Стефана, і літній варіант – преподобного Агапіта Печерського (часточка його мощей знаходиться в храмі), монаха Києво-Печерської лаври 11 століття, першого лікаря України. Бо ж лікувати, переконаний Степан Біляк, необхідно не тільки тіло, але й душу.

– То, виходить, у вас проводять унікальні операції?

– Інколи доводиться оперувати уже після 3-5 проведених хірургічних втручань, коли від рубців «живого» місця нема. То інакше, як унікальними їх не назвеш. Ось сьогодні був наш пацієнт, якому Степан (син – Авт.) 4 роки тому при раку сечового міхура робив саме таку операцію. Оскільки кілька операцій було проведено, а результату не було, довелося вирізати сечовий міхур. Потім з кишки цього чоловіка було сформовано новий сечовий міхур, який прижився і функціонує. Ви ж розумієте, що людина не стає інвалідом, а живе повноцінним життям? Тобто не виводять трубочки назовні, а всі процеси відбуваються природньо. Такого на Закарпатті, крім нас, не робить ніхто.

У іншого пацієнта нещодавно виявили у сечовому міхурі камінь розміром із страусяче яйце і вагою понад півкілограма. До того часу чоловік ходив по лікарях, проходив обстеження, і ніхто не бачив, що у нього. До слова, людина інтелігентна, веде здоровий спосіб життя, займається спортом. Не буду описувати наше здивування, коли ми виявили цей «артефакт».

Ніхто, крім нас, не робить симультанні операції. Тобто коли за один наркоз лапароскопічно  можна зробити дві операції. Наприклад, на жовчному міхурі і грижі або яєчнику, забрати кісту нирки та видалити жовчний міхур. Доводиться виконувати і три оперативні втручання. Вузькі спеціалісти скептично до цього ставляться. Але це через те, що вони в державних лікарнях не мають можливості такого робити. От відомий професор Олександр Фединець споконвіку оперував у різних сферах: це і хірургія, і судинна хірургія, і гінекологія, і урологія тощо. Так само російський професор Едуард Галямов, у якого вчився Степан (син – Авт.), оперує все. Не відстає від нього і хірург клініки «Ліссод» Сергій Байдо.

– Пишаєтеся сином?

– Звісно. Він живе роботою. Цілеспрямований. Що хоче зробити — заперечити не можна, що не хоче – не можна змусити. Увесь у мене (сміється – Авт.). Але головне – любити свою роботу. Бо інакше нічого не вийде. Приємно, коли чуєш в адресу сина характеристику «лікар від Бога». Він багато вчиться і розвивається. Лікар повинен інвестувати в себе, інакше нічого не досягне. Я об’їздив всю Європу, неодноразово стажувався в центральних клініках США (Чікаго, Лос-Анжелос, Санфранциско, Монтерей). Син приймає участь в різних заходах, розвивається. Навчався у Австрії, Німеччині. Пропрацював 7 років в інституті урології, в академіка Олександра Возіанова, захистив кандидатську дисертацію з лапароскопії.

В кабінет заходить Степан Біляк-молодший. Долучається до розмови, веде в операційну. Демонструє обладнання. «Наше обладнання на Закарпатті найбільш устатковане. Використовуємо Full HD-камеру, LED-освітлення, ультразвуковий скальпель і ножиці.  Завдяки цьому проводимо біполярне заварювання судин, моно та біполярну коагуляцію…», – каже лікар.

– Що це означає для пацієнта?

– Для людини це означає меншу тривалість операції, швидше одужання та легшу реабілітацію. Ось дивіться: ми можемо пересікати тканини і судини без того, щоб їх потім перев’язувати. Наприклад, при відкритих операціях, коли проводиться екстерпація матки, то гінекологи дуже бояться маткових судин. Вони їх в’яжуть по декілька разів товстими нитками, щоб не закровило. А ми проводимо цю операцію лапароскопічно, і взагалі не перев’язуємо. Ми їх просто ультразвуковим скальпелем відсікаємо і заварюємо за допомогою біполярної коагуляції.

– Можете простими словами пояснити, що означає термін «лапароскопічна операція»?

– Це операція, яку проводять, не використовуючи звичний скальпель і не розрізаючи тканин людини. Вірніше, розрізи робляться, але мінімальні: від 0,5 до 1 см. Вони потрібні, аби ввести лапароскоп, а також мініатюрні хірургічні інструменти. Лапароскоп має телескопічну трубку, оснащену системою спеціальних лінз, відеокамерою, ксеноновою лампою або LED освітленням. За допомогою цього лікар на моніторі чітко бачить патологію, з якою треба працювати. По завершенню пацієнтові рекомендується трохи полежати, але уже через кілька годин можна вставати і рухатися. Після таких операцій, як правило, людей виписують уже наступного дня. До речі, лапароскоп дозволяє не тільки спостерігати за ходом операції, робити відеозапис всіх дій, а й точно діагностувати патологію органів всієї черевної порожнини.

– Пацієнти задоволені? Багато їх?

– Вистачає. Ми не женемося за кількістю. Зазвичай люди приходять через так зване «сарафанне радіо». Бо ж якщо людині у медзакладі допомогли, вона, звісно, радитиме близьким та друзям саме його. Найвища цінність людини – життя і здоров’я. Ми радіємо, що можемо допомогти. І для нас не важливо, якого віку пацієнт. Нам доводилося оперувати чоловіка у віці 92 років. Зазвичай за таких не дуже вже й хочуть братися лікарі, списуючи на те, що вже й вік не той, щоб жити. А ми вважаємо, що це не наша справа. То компетенція виключно Бога. Йому вирішувати, скільки кому відміряти на цьому світі. А наше завдання – допомогти людині бути здоровою і щасливою.

– Лікування нині задоволення не з дешевих…

– На жаль. Але ми щоразу підходимо індивідуально і з розумінням ставимося до різних ситуацій. До речі, у нас у клініці є правило: якщо людину інші лікарі визнали безнадійною і відправили додому, ми надаємо безкоштовну консультацію.

Розмову доводиться перервати, оскільки на прийом прийшла жінка з велетенською фіброміомою матки. Каже: не боїться операції, адже довіряє лікарям. І допоки Степан Біляк старший проводить ультразвукове обстеження, ми з Степаном Степановичем інспектуємо палати.

«Тут дуже приємний персонал, та і взагалі клініка подобається. Я тут лише третій день, а уже відчуваю результати. Набагато краще себе почуваю. Я чула багато про клініку, але якось не наважувалася поїхати. Аж тут мої знайомі їхали на контроль після лікування. Порадили приїхати сюди. То я вже з ними і приїхала. І не шкодую», – ділиться своїми враженнями Наталія, яка перебуває у «Лікарні Біляка» на лікуванні.

У наступній палаті нас зустрічає пані Марія з села Медведівці Мукачівського району. Жаліється на здоров’я. «У мене вже 10 років ноги червоно-лілового, а місцями синього кольору. Років 8 не боліли, лише страшно виглядали. А оце уже 2 роки, як почала відчувати дуже сильний біль. Зверталася по допомогу до різних лікарів. Де лиш не була. Лежала в лікарнях. Покищо не допомогли. А тут сусідка розказала, що лікувалася в цій клініці і дуже задоволена. Уявляєте, їй 88 років, а вона і на город ходить, і все у неї добре. Сподіваюся, що і у мене все буде добре, адже плани на життя ще великі», – каже жінка.

Великі плани і у обох Біляків. Кажуть, що клініка виходить на новий рівень. І радіють, що можуть допомагати як землякам, так і загалом українцям бути здоровими і давати можливість радіти життю.