Стриктура уретри – звуження просвіту сечовидільного каналу у чоловіків. Причини цього, на перший погляд, не складного захворювання різні. Вони є наслідками перенесеного запального процесу сечовидільного каналу, травм та переломів кісток миски, оперативних втручань з приводу раку, аденоми та склерозу простати.

Локалізація стриктури може бути розташована як у простатичній, так і в висячій частині та в ділянці зовнішнього отвору уретри. Звужена ділянка сечовидільного каналу затрудняє сечовиділення аж до його припинення. Таким чином, сеча накопичується в сечовому міхурі і приводить до таких ускладнень як хронічна та гостра затримка сечі. З плином часу при хронічній затримці в сечовому міхурі все більше накопичується сечі, яка не виводиться повністю із сечового міхура під час сечовиділення. Ця порція сечі називається залишковою. Вона, окрім запальних процесів в уретрі, простаті та сечовому міхурі, приводить до частого сечовиділення. Сечовивідний канал та верхні сечові шляхи знаходяться під постійним напруженням. Завдяки цьому, виникають дивертикули уретри та сечового міхура, уретральні нориці, через які виділяється сеча на промежину, або в ділянці цівки статевого органу, інфекція сечовидільних шляхів, сечові камені та уретерогідронефроз – розширення сечоводів і порожнинних систем нирок, що приводить до ниркової недостатності. Завдяки ускладненням, стриктура уретри вимагає значної уваги як з боку хворого, так і із боку урологів.

insdtrumКлінічний прояв стриктури уретри багато в чому залежить від причини її виникнення. Та є симптоми характерні в тій чи іншій мірі для цієї патології. До них відносяться: помітне ослаблення та розбризкування струменя сечі при сечовиділенні; відчуття болі, дискомфорту при сечовипусканні та неповне спорожнення сечового міхура; необхідність тривалого очікування перед початком сечовипускання і напруження м’язів живота, для того, щоб спорожнити сечовий міхур; виділення значної кількості сечі з уретри вже після сечіння; наявність домішок крові та гною в сечі; болі внизу живота.

Для діагностики стриктури уретри недостатньо клінічних симптомів. Необхідно вияснити і анамнестичні данні, які допоможуть уточнити причину виникнення звуження сечовидільного каналу.

Важливо уточнити покази для методу лікування цієї патології, який в більшості випадків є оперативним, хоча на початковій стадії, особливо, коли причинним фактором є запальний процес, може бути консервативним. До останнього відносяться застосування антибактеріальної та розсмоктуючої терапії. На ранніх стадіях розвитку стриктури уретри та і після оперативного лікування застосовують доволі агресивну методику – бужування уретри. В сечовидільний канал вводять металічні чи пластикові бужі з метою розширення звуженої частини уретри. Цей метод не позбавляє хворого стриктури, а дає тільки тимчасове покращення.

Застосування хірургічних методів лікування стриктури уретри, вимагає більш детального апаратного та інструментального методів обстеження. Це робиться для того, щоб визначити місце знаходження стриктури, її протяжність та вираженність.

З часу винайдення рентгенівських променів та контрастних речовин, лікарі застосовують контрастну уретрографію. Вона здійснюється за допомогою двох методик: нисхідна -контрастну речовину (верографін, урографін, ультравіст, омніпак) вводять внутрішньовенно і під час сечовиділення роблять рентген знімок уретри; висхідна — полягає в тому, що рентген контрастну речовину вводимо безпосередньо в уретру. Правда, під час останньої методики опромінюється не тільки пацієнт, але і лікар. Не дивлячись на це, як би хто не нарікав на лікарів, ніхто із них не вимагав ні від держави, ні від пацієнтів компенсації. Навпаки, для самозаспокоєння лікарі тішать себе тим, що у малих дозах рентгенопромінення стимулює чоловічі функції. Бажано застосовувати ці обидві методики. З їх допомогою достовірно можливо визначити як локалізацію стриктури так і її протяжність.

З винайденням цистоскопа застосовується методика виявлення стриктури уретри – уретроскопія, тобто, ендоскопічний метод діагностики патології сечовидільного каналу.

Апарат, з допомогою якого розглядаємо уретру називається уретроскоп. На теперішній час уретроскопи дають можливість не тільки виявляти патологію уретри, але і ліквідувати її. В нашій клініці — «Духовно-Медичному центрі», використовуємо уретроскоп Німецької фірми “Шторц”. При виявленні стриктури уретри, з його допомогою, холодним ножем, розсікаємо звужену частину каналу, що дозволяє ввести в сечовий міхур катетер Фолея для відводу сечі. При необхідності звужену частину уретри розширяємо бужами і тільки після цього проводимо катетер, через який дренуємо сечовий міхур протягом місяця. Через місяць після видалення катетера робимо повторну уретроскопію. При потребі, з допомогою уретрорезектоскопа, видаляємо некротичні та рубцевозмінені тканини уретри з повторним введенням катетера Фолея на 2-3 тижні.

Найбільш розповсюдженим методом лікування стриктури уретри, особливо в районних та деяких обласних лікарнях, є бужування уретри. Слід відмітити, що ця методика малоефективна. ЇЇ необхідно досить часто повторювати. Вона не здатна повністю і назавжди позбавити хворого стриктури.

Не дивлячись на прогрес ендоурологічних технологій, урологи не мають можливості відмовитися від пластичних операцій на уретрі. Іноді доводиться шляхом застосування традиційних розрізів вирізати звужену частину уретри і її кінці заново з’єднувати. Таких методик є декілька і кожна з них має застосування в залежності від локалізації та протяжності стриктури. Ми володіємо та маємо можливість застосувати кожну з них, завдяки придбаній необхідній сучасній апаратурі.

Канд. мед. наук Степан С. Біляк