Сказав у програмі «Мій лікарю…» кандидат медичних наук, онко-уролог обласної клінічної лікарні Степан Степанович Біляк, який нещодавно повернувся з курсів підвищення кваліфікації в одному з центральних шпиталів Німеччини. Він вважає, що медицина потребує від лікаря постійного навчання та удосконалення. І тому дуже важливо сьогодні надавати хворим висококваліфіковану професійну допомогу, переймати передовий досвід і впроваджувати це все у життя, особливо, що стосується проведення найскладніших оперативних втручань. Цікаву й корисну розмову з молодим успішним лікарем і, головне, його логічний висновок із побаченого в європейській клініці записав ведучий вищезгаданої програми, заслужений лікар України, кандидат медичних наук С.Т.Біляк. Це інтерв’ю ми пропонуємо  читачам нашого сайту.

Ротоасистована операція

Роботасистована операція


— Добрий день, шановні телеглядачі! У сьогоднішній програмі «Мій Лікарю…» наша розмова з онко-урологом Степаном Степановичем Біляком, який був на курсах підвищення кваліфікації в одному з центральних шпиталів Німеччини. Добрий день, Степане Степановичу! Добрий день, Степане Томовичу і шановні телеглядачі!

— Найперше, розкажіть про свої враження від поїздки, як Ви туди потрапили?
Німеччина – охайна країна, працелюбні громадяни, всюди – чистота і порядок, кожен знає свої обов’язки, ретельно і добросовісно їх виконує. Потрапив я туди завдяки колегам з інституту урології, допоміг відомий професор Валентин Васильович Суслов, який сам неодноразово там побував. Проживав я у фрау Дітхельм, мецената цієї клініки, яка щороку виділяє на розвиток 60 тисяч євро. Вона мене представила директору- Джону Тюроффу, відомому в Європі і в цілому світі урологу, онко-урологу, що успішно проводить відновні реконструктивні операції в урології.

— А де знаходиться клініка?
У містечку Майнц. Це університетська клініка – третя по величині в Німеччині, а урологічне відділення – онкоцентр, найкращий в Німеччині.

— Тобто, тут є чому навчитися? З якою метою Ви поїхали туди?
Основна мета – засвоїти реконструктивні операції в урології, а саме пластику сечового міхура внаслідок раку. Це – одна з найважчих операцій в урології. Із закарпатських урологів її ще ніхто не проводив, а хворі дуже цього потребують. Також мене зацікавило, як проводяться тут лапароскопічні операції…

— Але для Вас запровадження лапароскопії в нашій медицині – явище не нове.
Так, цим я займаюся ще з 2003 року. По лапароскопічним операціям я захистив кандидатську дисертацію. Тому й не так важко було засвоїти і зрозуміти, наскільки відрізняються лапароскопічні оперативні втручання, проведені в Німеччині, від наших – в Україні.

— І що вас найбільше вразило?
Їх організованість— свою роботу вони виконують ретельно, досконало і професійно. Потім сподобалося їх забезпечення. Клініка повністю оснащена сучасним медичним обладнанням, в повному обсязі – медикаментами та інструментами, які потребують лікарі медсестри та анестезіологи. А ще вразило те, що тут на високому рівні проводяться роботасистовані операції.

— Для наших телеглядачів скажіть, що воно таке?
Це ті ж лапароскопічні операції, але удосконалені роботом. Тобто, лікар не сам проводить операцію, а керує роботом. Його придумали американці, які хотіли застосовувати такі операції на полі бою.

— Тобто, хірург оперував дистанційно. Та чи не втрачалась якість оперування?
Навпаки, це набагато досконаліша методика, яка застосовується сьогодні у світовій медичній практиці дуже ефективно. Матеріальне забезпечення такої операції коштує 3-5 тисяч євро, а сам робот, в залежності від моделі – 2-5 мільйонів євро.

— Можете порівняти виконання операцій роботом і хірургом?
За допомогою робота операції проводяться набагато легше. І для пацієнта це краще. Рука робота має більше можливостей – вона гнучкіша, може досягати в черевній порожнині найбільш недоступні місця, проблемні ділянки, охоплювати більшу площину. Та й зображення в моніторі в форматі «3D»: таке враження, наче хірурга зменшили в 100 разів і він ходить по черевній порожнині пацієнта і розглядає, де і що потрібно йому робити. Це – медицина майбутнього.

— Але не тільки ці операції Ви бачили в німецькій клініці…
Так, звичайно. В основному я переймав досвід по проведенню реконструктивних оперативних втручань, найскладніших операцій по видаленню сечового міхура, коли він формується з кишківника; коли ракові захворювання в урології 3-4 стадії з метастазами, коли лапароскопічне чи роботасистоване втручання проводити неможливо.

— Яка реконструктивна операція Вам найбільше запам’яталася?
Операція, яку проводили німецькі лікарі 74-річній жінці, хворій на рак сечового міхура з проростанням в матку, піхву, тонку, товсту кишку з метастазами і не функціонуванням правої нирки.

— У нас за цю операцію і не бралися б, зробивши хворому вирок – неоперабельний.
Я вважаю, що немає таких операцій, які б не можна було проводити. Є операції, для яких недостатній рівень кваліфікації лікаря, а також забезпечення лікарні відповідними умовами для проведення таких операцій ( це і сучасне обладнання, забезпечення медикаментами та лікарськими інструментами і т.д. На жаль, наша медицина в цьому плані дуже відстає від європейської). Так ось цій жінці німці виконали радикальну операцію- видалили матку, сечовий міхур, піхву, метастази брижі кишківника, резекцію товстої і тонкої кишки і нефункціонуючу праву нирку. Ця операція, яка тривала 10 годин, була не стільки важкою для хірургів, скільки для анестезіологів. Але вони чітко знали , що роблять. Оперованій, яка втратила більше 4 літрів крові, поступово влили 17 тристаграмових флаконів крові та 11 флаконів плазми. І все це в них було в наявності, без попередньої підготовки. Під час операції я не почув жодного нарікання на якісь непередбачені обставини. Одне слово, жінка залишилася, слава Богу, живою. Незважаючи на всю складність, лікарі їй продовжили життя, і це , я вважаю, основне в роботі медика – якщо є бодай найменший шанс – його потрібно використати.

— Тож який із побаченого Ви зробили для себе висновок – якщо у людини рак – краще оперувати її чи слідувати діагнозу, як у нас часто буває – неоперабельний?
Однозначно, рятувати людину. І для цього використовувати всі можливості. А головне, забезпечувати нашим лікарям можливості навчатися та переймати досвід у передових медиків та клінік. В яких вони працюють. Бо ж медицина – все життя навчання. Я радий, що маю можливість навчатися і допомагати людям – рятувати їх життя.

— Дякую за розмову . Бажаю, щоб Ви все набуте успішно реалізовували вдома, продовжували навчатися і самому і навчати інших. Дякую і бажаю всім здоров’я!

Степан Біляк