Думаю, немає необхідності стверджувати, що цим захворюванням страждають тільки чоловіки і не зустрічав я в літературі повідомлення про наявність його у трансвеститів.

Рак статевого члена досить рідкісне пухлинне захворювання і не перевищує 4% від онкозахворювань статевої системи у чоловіків. За свою урологічну практику мені довелося надавати медичну допомогу не більше десятку хворих з цією патологією. Не дивлячись на те, що ця форма раку візуальна, тобто її можна виявити неозброєним оком, більшість хворих поступала на лікування в запущеній стадії. До речі, хворі помирають не від пошкодження статевого члену, а від метастазування раку. Чим пізніше звернувся хворий до лікаря, тим більший відсоток метастазів у лімфатичні вузли: при 1-й стадії захворювання метастази становлять від 19% до 29%, при 2-й – від 46% до 65%, при 3-й – від 82 до 85%. З цього треба зробити висновок, що звертатися до лікаря необхідно уже при підозрі на рак статевого члену. І, окрім запущених хворих, були і такі, котрим оперативне лікування обмежувалося тільки резекцією незначної частини головки, що дало можливість, не дивлячись на таке загрозливе захворювання, мати і в подальшому насолоду від статевого, я б сказав, подружнього життя. Бо, на щастя, зустрічається ця «зараза» у віці старше 60 років, хоча в літературі описані випадки у віці до 40 років і навіть у дітей.

Основною причиною розвитку рака статевого члену є фімоз, тобто, звуження отвору крайньої плоті, що не дозволяє оголити головку члена і дотриматися чоловіком особистої гігієни. Наслідками цього можуть бути запальні процеси головки та крайньої плоті. Правда, місцем утворення раку статевого члена може бути не тільки головка, але інші його ділянки. Цьому сприяють травми, родимки, невуси… Розрізняють три основні клінічні форми раку статевого члена: виразкову, вузлову і папілярну.

Виразкова форма спостерігається у більшості випадків і характеризується швидким інфільтративним ростом та деструкцією статевого члена. При цій формі швидко з`являються метастази в лімфатичні вузли та інфільтрація печеристих тіл. Мені довелося проводити складну операцію у такого хворого. Статевий член мав форму булави. Головка була значно збільшена і всю її накривала шкіра препуціального мішка. Головку було неможливо оголити із-за фімозу. Сама цівка члена була потовщена. Пальпувалися збільшені лімфовузли в пахвинних ділянках з обох сторін. Було зрозуміло, що рак має третю стадію з метастазами. У хворого мало місце і затруднене сечовиділення. Ми вимушені були зробити операцію, яка заключалася у видалені члену, пахвинних лімфовузлів, калитки та виведенні уретри – сечовидільного каналу на промежину. Тобто, зроблено операцію фемінізації. Таке оперативне втручання відноситься до складних і по техніці виконання і по ускладненнях, пов’язаних з лімфатичною системою нижніх кінцівок, оскільки при видаленні пахвинних лімфовузлів, не всі лімфатичні протоки можна перев’язати і із ран виділяється лімфа. А це не сприяє їх заживленню. Для клініки виразкової форми раку статевого члена характерна поява виразки на голівці або на крайній плоті. Безумовно, що спочатку виразка невелика, неглибока та покрита кіркою. Вона майже не турбує хворого. З часом виразка збільшується в діаметрі і поглиблюється. Починає кровоточити, але болі не викликає.

Вузлова форма раку статевого органу зустрічається рідше ніж виразкова. Типовими для неї є розростання пухлини і в глибину, і по поверхні. Та все-таки розвиток її більш повільніший ніж виразкової.

Папілярний рак хоч і зустрічається частіше вузлового та перебіг його більш доброякісний. Та жодна особливість раку статевого органу не повинна заспокоювати хворого. Бо наслідки цієї патології трагічні, якщо її не виявити своєчасно і не провести необхідне ефективне лікування.

Я впевнений, що ця стаття, написана не стільки для відповідних фахівців, скільки для потенційних хворих, спонукає їх звернутися до онкоуролога при появі підозри на рак статевого органу. Підкреслю, що деяких моїх пацієнтів примусили звернутися до лікаря їхні жінки. Рахую, що вони теж повинні бути обізнані з цією патологією. Зазначу, якщо ваші чоловіки почнуть скаржитися на болі в ділянці члена під час ерекції, тут же їх відведіть до уролога. Іноді, це один із перших симптомів раку статевого члена. Лікар огляне відповідні частини тіла чоловіка, виявить місце локалізації пухлини, її розміри та щільність, проростання в печеристі тіла та метастазування в лімфатичні вузли. Та при фімозі, коли пухлина ще малих розмірів і навіть при її збільшені, оглянути її неможливо. Виникає необхідність розрізати крайню плоть і не стільки для її розгляду, скільки, для цитологічного дослідження та біопсії, з чого і починається верифікація раку. При наявності збільшених лімфатичних вузлів проводять пункційну або операційну біопсію з подальшим гістологічним дослідженням, що дозволяє визначити стадію та форму і покази до того чи іншого методу лікування раку статевого органу.

Не обійтися і без додаткових методів обстеження. До них відноситься ультразвукове дослідження статевого органу, яке дасть можливість визначити поширення пухлини на спонгіозні і кавернозні тіла та уретру. Не обійтися і без магніторезонансної томографії, яка має більш роздільну здатність до дослідження м’яких тканин статевого члена ніж УЗД.

При підозрі на метастазування пухлини у більш віддалені органи тіла застосовують комп’ютерну томографію органів малої миски, черевної порожнини та грудної клітини. Такий комплекс обстеження дозволяє не тільки безпомилково встановити діагноз, але і оптимізувати необхідне лікування.

Вибір методу лікування залежить від стадії раку. На ранній стадії іноді досить застосувати консервативний метод лікування у вигляді променевої і брахітерапії з метою збереження функції статевого органу та косметичного ефекту. З цією метою проводять і лазерну терапію. Правда, кількість рецидивів при такому лікуванні залишається значною. До арсеналу лікування відносяться і кріотерапія, а також хіміо- та місцева терапія.

Оперативне лікування, про яке я уже писав, включає в себе видалення первинної локалізації пухлини, пахвинних та мискових лімфовузлів. Нерідко доводиться застосовувати комбіновану терапію – оперативне лікування в поєднанні з променевою та хіміотерапією.

Знайомити вас, шановні читачі, з ускладненнями того чи іншого методу лікування раку статевого члену не буду. З ними вас познайомлять відповідні фахівці, якщо ви допустите себе до того, коли будуть вам пропонувати чи то консервативну, чи то оперативну, чи то комбіновану терапію.

Пам’ятайте – особиста гігієна чоловіків є профілактикою не тільки раку статевого члену, але й раку шийки матки.

Степан Біляк