Часто згадую свого учителя і наукового керівника професора Олександра Васильовича Фединця, багатопрофільного хірурга, відомого не тільки нашим краянам, але і медичній світовій спільноті, друзями якого були хірурги: академіки Углов, Петровський, Вишневський, Петров,— усіх не перерахуєш.

Олександр Васильович у 20 роки минулого століття проходив медичні студії у Празі. На той час Чехія була не тільки цивілізованою європейською країною Європи, але й із найвищим рівнем демократії. Я часто згадую його розповіді і його спогади про ті чи інші нестандартні випадки та шляхи їх подолання. Згадую, як він розповідав після хірургічного втручання з приводу раків шлунку, жовчного та сечового міхурів, нирок… ” Звідки вони беруться? Я за роки навчання у Празі бачив усього один рак”. – тихим своїм голосом мовив ніби до себе, втомлено сідаючи у крісло в ординаторській. Так було чи не після кожної важкої операції. Це фактично був клінічний операційний розбір з наголосом, чому операція зроблена так,  а не інакше, які можуть виникнути ускладнення в післяопераційному періоді та як їх уникнути. Немає чіткої відповіді на запитання досвідченого професора – звідки вони беруться – і на сьогодні. Як на мою думку, генетика тут ні до чого, і я не переконаний, що наші предки винні в частому захворюванні їх чад на рак. Винні ми самі, порушивши екологічну гармонію. За інші причини не буду згадувати, вони вам відомі.

Не спішив би повертатися до теми пухлин, якби не звернулися до мене по допомогу двоє хворих. Один наш краянин, другий – з Волинської області.

Перший – І., 71 рік, оперований у березні минулого року з приводу раку сечового міхура. Йому ніби-то видалили пухлину сечового міхура, але чомусь зробили і видалення аденоми простати. Чому це було таким чином проведено? Багато запитань. Чи була зроблена доопераційна біопсія пухлини сечового міхура та біопсія простати? Чи правильна була трактовка комп’ютерної томографії і чи правильно була остання зроблена? Та, на днешний період, це для хворого уже не має суттєвого значення. Але згадую про це не для того щоб когось осудити, а для того, щоб той, чи ті хтось, котрі провели таке оперативне втручання, зробили висновок і, дійсно, дотримувалися принципу: сім раз відмір, один раз відріж. На цьому я уже неодноразово наголошував. Можливо, пацієнт би і не звертався в наш Духовно-медичний центр, якби у його сечі не з`явилася кров. Він був нами ретельно обстежений. При ректальному обстеженні пальпується збільшена, камянистої твердості, простата. Стінка прямої кишки не потовщена.

Під час УЗД виявлено великих розмірів простату та пухлину в ділянці трикутника сечового міхура, яка переходить на ліву стінку з проростанням у ліве вічко, оскільки зліва має місце уретерогідронефроз.

Зроблено комп’ютерну томографію органів черевної порожнини з пероральним контрастуванням (томогексол 300). Метастазів пухлини в органи черевної порожнини та легені немає.

Виявлено гідронефротичну трансформацію лівої нирки з атрофією кортикомедулярного шару та різким розширенням лівого сечоводу на всьому протязі. В паранефральній клітковині – тяжистість, як наслідок перенесеного запального процесу. Ці зміни є свідченням того, що порушення відтоку сечі з лівої нирки і привело до описаних змін. Процес давній і розпочався він ще до проведення першої операції.

Відмічається нерівномірне потовщення задньої та лівої бокової стінок сечового міхура за рахунок (?) інфільтрації зі сторони деформованої бугристої та неоднорідної передміхурової залози, тобто, простати. Знак запитання я поставив тільки тому, що походження пухлини буде встановлено під час гістологічного її дослідження.

Відмічається тяжистість перивезікальної жирової клітковини та втрата чіткості жирового трикутника між лівим сім’яним міхурцем та задньою гомолатеральною стінкою сечового міхура. Візуалізуються ланцюжки мискових лімфатичних вузлів розмірами до 3-5мм. На рівні сканування відмічаються грубі дегенеративні зміни хребта без ознак деструкції.

Комп’ютерна томографія: ознаки раку передміхурової залози з проростанням у сечовий міхур. Добре, що ще немає віддалених метастазів, а тільки проростання в сусідні органи із сечового міхура в простату, що вірогідніше всього, або навпаки. Виходячи із наявних даних, виникає іще одне запитання: чи проведене хворому оперативне втручання та після нього лікування було правильним та адекватним? Не дивлячись на невідоме нам поки що гістологічне дослідження, можемо сказати, що, скоріш за все, операція видалення пухлини не була проведена в повному об’ємі. Оглядаючись на строки – це була пролонгація росту пухлини, а не рецидив.

Аналізуючи отримані дані, нами було прийняте рішення: незалежно від походження пухлини – чи з сечового міхура, чи з простати, у зв’язку з тим, що пухлина продовжує рости, дає кровотечу і призвела до лівобічної уретерогідронефротичної трансформації з атрофією паренхіми нирки, хворому показана операція – радикальна простатоцистектомія. У можливості її проведення, не дивлячись на передбачення труднощів та ускладнення, про які було попереджено хворого та родичів, ми були впевнені. Згода пацієнта та родичів дала шанс для позбавлення хворого пухлини і продовження життя.

Нижньосерединним розрізом черевної стінки було позаочеревно виділено сечовий міхур. Прошито дорзальне венозне сплетіння. Та при відділенні простати від прямої кишки виникли значні труднощі. У таких випадках ризик пошкодження кишки підвищується. Та дякувати Богу, все обійшлося без такого небажаного ускладнення. У моїй практиці воно один раз мало місце і все обійшлося. При огляді макропрепарату виявлено пухлину трикутника сечового міхура, яка проростає в ліве вічко та простату.

Гістологічне дослідження підтвердило, що пухлина має походження не із простати, а із сечового міхура – розростання перехідно клітинного раку. Пухлина проростає всі шари міхура та простату і паравезікальну клітковину та сім’яні пухірці. Лімфовузли – малюнок збережений, виснаження та явища неспецифічного лімфаденіту. Злоякісного росту в лімфовузлах не виявлено. Передміхурова залоза – фіброзно залозиста гіперплазія та явища хронічного неспецифічного простатиту.

Кінцевий висновок – рак сечового міхура з проростанням в простату та сімяні міхурці – Т4 N0M0 ст. 4. Другий хворий М., 62 роки, поступив у важкому стані, з катетером у сечовому міхурі та профузною гематурією. 4 роки тому йому було зроблено резекцію товстого кишківника з приводу раку. Рік тому — біопсію простати, оскільки турбували болі в ділянці черева над лоном та дизуричні явища. Висновок – рак простати. Проведено кастрацію. Назначено гормонотерапію. Покращення не було. Наступила гостра затримка сечі. В сечовий міхур введено постійний катетер. У Різдвяні свята з`явилась гематурія. Лікувався в урологічному стаціонарі. Кровотеча з міхура не припинилася і продовжується.

Під час огляду хворого, склалося враження, не дивлячись на його анемічний вигляд, що зможемо йому допомогти. Та коли я зробив ультразвукове та пальцеве, через пряму кишку, обстеження, я сам поблід. Пухлина, розташована під сечовим міхуром великих розмірів, випирає в ділянку заднього проходу, проростає у лонні кістки. Видалення такої пухлини, якого походження вона б не була, неможливо. Скоріш за все – це рецидив пухлини прямої кишки. Хворий та жінка благали провести додаткові обстеження: “А може виявиться, що ви зможете її видалити?” Важко було мені підбирати слова, щоб хворий і жінка зрозуміли своє і моє становище. Такого росту пухлини передміхурової залози за усі роки моєї урологічної практики я не зустрічав.

Робити висновки із наведених фактів нелегко. Не на користь вони ні хворим, ні лікарям.

Степан Біляк