Не мала частина пацієнтів не перепитує, коли скажеш, що операцію по видаленню жовчного міхура, чи каменю нирок або сечоводів, чи кіст яєчників та фіброміом матки, чи варикоцеле у чоловіків, чи з приводу грижі буде зроблено з допомогою лапароскопії, що це за операція. Та пам’ятаю перші мої операції з приводу жовчнокамяної хвороби. У той час навіть хірурги поняття не мали про лапароскопію. Казали, що Біляк вас обманює. Він не міг видалити жовчний міхур через розріз 0,5 – 1,0см. Та про це вже і згадувати не варто. Правда, іще й тепер деякі хворі, які побували у хірургів, котрі не мають лапароскопії, кажуть хворим: «Та ви що, такої величини камінь, або такої кількості каменів лапароскопом видалити неможливо». Доводиться їх переконувати, що ні величина, ні кількість каменів не є протипоказом до лапароскопічної холецистектомії. Ці особливості на хід операції не впливають.

На проведення лапароскопічної операції холецистектомії – видалення жовчного міхура впливає стан самого жовчного міхура, іноді його стінка настільки змінена, що при її виділенні легко перфорувати жовчний міхур, а це приводить не тільки до витікання в черевну порожнину гнійної жовчі, але і до випадіння із міхура каменів. Особливо небезпечне випадіння дрібних каменів. Їх дуже важко визбирати.

Наявність злук між жовчним міхуром та товстою, 12-палою кишками, шлунком затрудняє виділення міхура. При цьому можливі пошкодження цих органів. Якщо їх не побачити, то через деякий час виникне таке ускладнення як перитоніт, яке потребує повторної операції. Не можу не зазначити, що у 0,06% лапароско¬пічно оперованих хворих може бути пошкодження жовчних проток, що також приводить до перитоніту, який діагностувати дуже важко і діагностують його тільки на 3 – 6 добу.

Коли жовчнокам’яна хвороба задавнена, то вона приводить до дистрофічних змін печінки. В такій ситуації жовч може виділятися в черевну порожнину із ложа міхура через протоки Люшка, які з’єднують печінкові жовчні ходи безпосередньо з жовчним міхуром. Недавно нам довелося оперувати пацієнта, у якого протягом тижня була печінкова коліка з підвищенням температури та пожовтінням. Перед поступленням до нас, лікував його дільничний лікар, білірубін був 180. Лікар думав, що у нього жовтуха. На УЗД та комп’ютерній томографії, які були зроблені в день поступлення в Духовно-медичний центр, було виявлено камінь шийки жовчного міхура, стаз жовчі на рівні фатерового соска та запідозрений рак жовчного міхура з можливим проростанням в товсту кишку. Того ж дня зроблено дуоденоскопію. Патології соска не виявлено, але жовч через нього не виділялася. Того ж дня хворому проведено інтенсивну інфузійну терапію, після якої печінкової коліки не стало. Хворий відчув значне полегшення. Така ситуація у нього була 5 років тому. У той час він від операції відмовився.

Наступного дня у хворого інтенсивність пожовтіння зменшувалася, але він, недивлячись на це дав згоду на операцію. Видалення жовчного міхура, дренування загальної жовчної протоки, хоча прохідність її була відновлена, стан хворого значно покращився і він виписаний здоровим додому. Як я йому казав, а він людина віруюча, Бог потурбувався про нього і направив його у той заклад, в якому йому надали належну допомогу.

Придбана нами лапароскопічна та ендохірургічна апаратура дає можливість розширити діапазон лапароскопічних оперативних втручань в урології, хірургії та гінекології. Наш 20 річний досвід та сучасна апаратуру значно знижують не тільки час проведення лапароскопічних оперативних втручань, короткочасне перебування в лікарні, але і ризик та реабілітаційний період, за рахунок зменшення ускладнень під час операції та після неї.

Наявність трьохчіпової камери та Full HD зображення, значно покращують візуальні можливості хірурга. При операціях, маю на увазі лапароскопічних, при варикоцеле, є можливість відрізнити не тільки артерію від внутрішньої сім’яної вени, але і побачити та не травмувати нерв та лімфатичні судини. А це, в свою чергу, є профілактикою набряку калитки та утворення водянки яєчка. Майже немає такого гінекологічного захворювання, яке потребує оперативного втручання, яке б неможливо виконати лапароскопічно. Нам під силу і ми виконуємо лапароскопічно видалення фіброміом матки, яєчників та кіст, ігніпунктуру, відновлення прохідності маточних труб при безплідності, видалення матки. І ці всі операції проводяться через 3 троакарні отвори, розмірами 0,5 – 1,0см. 3 дні тому проведено операцію – лапароскопічну ігніпунктуру з резекцією яєчників при безплідності. Пацієнтка виписана на третій день.

На фото-демонстрації, шановні читачі, бачите лапароскопічне видалення каменю із верхньої третини правого сечоводу. Цей камінь, ви його бачите на світлині (2х0,8 см) застряв там після дроблення каменю нирки 3 роки тому. Благо, що цього разу лікар не взявся його дробити. Правда, він радив їй звернутися у Львів, бо вона давала згоду тільки на лапароскопічну операцію, хоча, думаю, що лікар знає, що ми проводимо і урологічні лапароскопічні операції. Їхати хвора до Львова не захотіла. Звернулася в обласну урологію. Їй запропонували видалення каменю традиційним розрізом. Зажурена їхала додому громадським транспортом. Одна із пасажирок спитала її: «Чому така зажурена?» Після розповіді співрозмовниця її запитала: «А ви зверталися до Біляка в Духовно-медичний центр? Недавно там лікувався мій син. Зверніться, будь ласка». Того вечора пацієнтка разом з донькою віднайшли лікарню Біляка в інтернеті і зателефонували. Наступного дня жінка уже була в нашому центрі. Коли я їй сказав, що цей камінь можна видалити лапароскопічним методом, жінка зраділа. Давно я не бачив, щоб з такою радістю, хоча не думаю, що без переживань, хвора давала згоду на оперативне втручання. Камінь видалено лапароскопічно. П’ятого дня хвора виписана з лікарні здоровою. Ці повідомлення пишу не заради реклами. Але учора консультував медичну сестру, у якої кіста яєчника діаметром 6 см. Районні акушер-гінекологи запропонували їй оперативне лікування традиційним розрізом, бо у нас в області ніхто лапароскопічні гінекологічні операції не проводить. Мені здавалося, що немає такого лікаря, який би не знав, що такі операції я проводжу з 1992 року. Деякі хворі мені кажуть: «Степане Томовичу, ваші колеги вам заздрять», – інші кажуть: «Це конкуренція». Та яка це конкуренція, якщо ніхто із колег не робить, ні урологічних, ні гінекологічних лапароскопічних операцій. Це скоріш за все ненависть до мене та неповага до свого народу.
Львівські колеги недавно мені розповідали, що до них на консультацію приїхав з Ужгорода професор-медик з приводу сечокам’яної хвороби. Його я добре знаю. Завжди відношуся до нього з повагою. Нічим йому, принаймні, не зашкодив. Та коли його запитали чому не звернувся до Біляка і як там Біляк, то він почав: «Набудував там таке – лікарню, храми…». «Цікаво, – кажуть мені, щоб він казав, якби ти побудував ресторани, заправки, адже і лікарня і храми для людей». Впевнений, що цей професор вважає себе глибоко віруючим і можливо ходить до храму. Він грекокатолик.

Можливо моя вина в тому, що я священик та ще й православний? А можливо йому і Папа Римський не подобається? Та це його справа. Над одним він повинен подумати, що Господь – це Любов. А якщо у тебе немає любові до людей, то звідки вона візьметься до Бога? Із любові до нас, грішників, Всевишній віддав Єдинородного Сина Свого на хресні муки, із любові до нас грішних Ісус Христос добровільно пішов на смерть, щоб дати нам життя вічне. На що здатна людина без любові, без Бога в душі, бачимо щоденно. Ми їх бачимо щоденно. Та не на них ми повинні рівнятися, а повинні уподібнюватися Ісусу Христу Спасителю нашому.

Степан Біляк