Нажаль, не дивлячись на багатющий арсенал антибіотиків, нагноєння нирок і в теперішній період несе в собі загрозу для багатьох хворих. Пригадую давно минулі роки. В пам’яті хворі з запущеними гнійними ураженнями нирок, як з вини самих хворих, так і із вини, це неможливо не визнати, бо і тепер є такі випадки, лікарів. Більшість хворих поступали тоді, коли гнійний процес виходив за межі нирки і приводив до септичного стану. Переважна більшість пацієнтів хворіла на цукровий діабет. Не завжди у таких хворих є можливість зберегти не тільки нирку, але і життя. На щастя, у 95% запальний процес розвивається тільки в одній нирці. Але інфекція, гематогенним шляхом потрапивши в протилежну нирку, може привести до її нагноєння. Мабуть усі знають, що собою уявляє гнійник – фурункул, локалізацією якого є шкіра. Так от, карбункул, не що інше, як злиття декількох фурункулів в один конгломерат, який і має назву карбункул.

Карбункул нирки – гнійно-некротичний процес в кірковій частині нирки (нирка має кірковий, медулярний слої та порожнинну систему – лоханка, чашечки) з утворенням обмеженого інфільтрату у вигляді піраміди, вершина якої направлена до її порожнинної системи. Із будь якого вогнища запального процесу в організмі, в тому числі і із каріозних зубів, інфекція у вигляді септичного ембола потрапляє в ниркову артерію, приводить до септичного інфаркту нирки, продовжує розвиток в тканині нирки, в результаті наступає гнійно некротичний процес. У зоні оточення ураженої ділянки, виникає запальний процес і утворюється грануляційний вал, який унеможливлює проникнення інфекції в сусідні тканини нирки. Але запальний інфільтрат розповсюджується на чашечки та миску нирки. У навколо нирковій клітковині набуває розвитку реактивний набряк, з наступним гнійним запаленням. Як бачите шановні читачі, карбункул нирки не є миттєвим утворенням. Справа в тому, що ми не завжди придаємо значення появі симптомів будь якої хвороби. Несвоєчасно звертаємось до лікаря і не тільки тому, що за все тепер необхідно платити, а через нашу українську ментальність. Так було і тоді, коли нас силою заставляли проходити медогляди, і так буде до тих пір, поки не усвідомимо, як наші собраття за кордоном, що здоров’я дуже коштовна річ і до нього треба відноситися з повагою, щоб воно, як і будь яка річ, не потрапляло в “хімчистку”, тобто в лікарню, із якої не завжди можна вийти, маючи нормальний вигляд, або, як кажуть, – не уперед ногами. Карбункули бувають різних розмірів. Від декількох міліметрів до 6-8 см в діаметрі. У два рази частіше карбункул локалізується в правій нирці, у верхньому її полюсі.

КарбункулУ 40% хворих карбункул нирки ускладнюється апостематозним нефритом, який нерідко є окремим захворюванням нирок. У тому ж самому кірковому слої нирки, під її капсулою, виникає безліч дрібних гнійників. За важкістю клінічного протікання, трагічними наслідками, апостематоз нічим не відрізняється від карбункула, хіба що більш складною діагностикою. Пам’ятаю 1977рік – моє повернення в обласну клінічну лікарню. На доцентському обході доповіли про молоду учительку, температура якої сягала 39 градусів. Болі в ділянці правої нирки. Різко позитивний симптом Пастернацького справа. Підвищена швидкість осідання еритроцитів. На рентген-знімках – збережена функція нирки. Аналіз сечі в нормі. В крові – лейкоцитоз. Я звернув увагу на набряк правої нирки. Вона була збільшена в порівнянні з лівою. Дарма я наполягав, що у хворої має місце апостематозний нефрит. На жаль, цей діагноз був підтверджений патологоанатомом. Хвору могла врятувати тільки термінова операція.

Іноді, в рідких випадках, карбункул нирки може “прорватися” в порожнинну її систему, що приводить до дренування гнійника з подальшим рубцюванням і оздоровленням, але надіятися на це дуже і дуже ризиковано, бо летальність без операції більше 75%. Збудником карбункула може бути будь яка інфекція, навіть непатогенна або умовно патогенна, особливо, якщо хворий виснажений через постійне недоїдання чи перенесення хвороб. Спровокувати карбункул можуть порушення обмінних процесів, і в першу чергу вуглеводних (цукровий діабет), функції шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки. імунної системи та при авітамінозі.

Клінічна картина карбункула має ряд спільних симптомів з іншими гострими запаленнями нирок. До них відносяться: болі в ділянці ураженої нирки, висока температура, інтоксикація, озноб, нудота, блювота, загальна слабкість, проливні поти, функціональні порушення життєво важливих органів і систем, наявність лейкоцитів у сечі, високий лейкоцитоз крові. Та на відміну від гострого пієлонефриту та його ускладнень, лейкоцити в сечі появляються не в перші дні захворювання. Маючи такий лабораторний аналіз, урологи починають думати про хірургічні захворювання сусідніх органів: гострий холецистит, панкреатит, апендицит, а іноді, і про непрохідність кишківника і виставляють діагноз – гострий живіт. Хворого часто госпіталізують в хірургічне відділення. У людей похилого віку перебіг клінічної картини карбункула нирки ще більше ускладнений. Якщо карбункул локалізований у верхньому полюсі, то він може ускладнитися плевритом. Карбункул може протікати і за типом патології органів кровообігу. У таких випадках домінують симптоми ураження серця та кровоносних судин. У хворих з тенденцією до гіпертонії, тахікардії, підвищується артеріальний тиск. Появляються симптоми гострої дистрофії міокарда, серцевої недостатності. Підвищення цукру в крові, особливо у тих, у кого до захворювання не був діагностований цукровий діабет. Таких пацієнтів госпіталізують в терапевтичні відділення зі скаргами на болі в ділянці серця, задишку, високий артеріальний тиск, головні болі … На жаль, в таких випадках, кінцевий діагноз встановлюють тільки під час розтину патологоанатомом.

Пригадую, що ускладнення карбункула нирки нерідко бували не тільки причиною помилкових діагнозів, але і помилкового трактування терапевтичними спеціалістами показів до лікування у хворих з встановленим правильним діагнозом карбункула та апостематоза нирки. Вони, встановивши супутній профільний діагноз, чомусь рахують необхідним вказувати урологу та анестезіологу проводити чи не проводити оперативне лікування, не дивлячись на абсолютні покази до операції. Цим ускладнюють роботу хірургу та анестезіологу, які несуть професійну та моральну відповідальність перед хворими, родичами та Богом. Мало того, деякі урологи та анестезіологи ішли на поводу у них. Консультанти повинні визначити тільки діагноз та стан хворого, а вирішення подальшого лікування – не їхня компетенція. Тільки разом, уролог, анестезіолог та хворий і родичі, визначають оптимальний варіант надання допомоги. На до операційній клінічній конференції приймається остаточне рішення. Колегіальне заключення базується на повноті обстеження хворого. І, якщо хворий не обстежений в повному об’ємі, то оперативне лікування відкладають до виконання рекомендацій конференції. З часу колективного обговорення оперативного лікування на конференції, відповідальність за хворого несуть лікарі, які приймали в ній участь та адміністрація лікарні. Та з свого досвіду роботи засвідчую, що учасники конференції “знаходили” недоліки в історіях хвороб уже після оперативного лікування, по завданню адміністрації лікарні чи управління охороною здоров’я, ніби вони непричетні до вирішення долі хворого. Така ситуація можлива тільки там, де керівництво не на своєму місці. Ця проблема дуже серйозна. Їй прийдеться присвятити окрему сторінку з конкретними прізвищами та посадами, з наведенням висловів колег не на камеру. Хворі, якщо і потрапили у число 25%, і залишилися живими, то нирка рубцюється, зменшується і вогнище інфекції залишається. А це значить, що наступить ниркова недостатність, а то і рецидив захворювання, частіше у хворих на цукровий діабет. Як ми уже згадували, діагностика карбункула, а тим більше апостематозу, складна. Не буду перераховувати усі складові для встановлення діагнозу. Скажу, що уважне розпитування скарг, анамнезу та об’єктивне обстеження, уже половина діагнозу. Шкода, що більшість теперішніх спеціалістів нехтує або не придає належного значення цій ділянці діагностики.

Після біглого огляду, пацієнта направляють на УЗД. А там черга. Хворий ослаблений, його необхідно обстежити і госпіталізувати в урологічний стаціонар. Ультразвукове обстеження дає чітку картину карбункула і, навіть, апостематоза. Та тільки УЗД недостатньо. Необхідно проводити рентгенологічне обстеження. Починати необхідно з рентгеноскопії грудної клітини та черева. При цьому можна констатувати обмежений рух діафрагми на стороні ураженої нирки та наявність у реберно-діафрагмальному куті рідини або гною, що свідчить на користь запального процесу в нирці. На оглядовій урограмі спостерігаються збільшення одного із сегментів нирки, тіні каменів в нирці, зникнення контурів поперекового м’яза за рахунок набряку нирки та навколо ниркової клітковини.

На внутрішньовенних урограмах виявляють деформування і звуження контурів миски та чашечок. Іноді важко відрізнити карбункул від пухлини нирки. Та ангіографія (судин) нирки дає чітку відповідь про діагноз. Правда цей метод діагностики все таки агресивний. Інформативною є комп’ютерна томографія з контрастом, яка дозволяє встановити правильний діагноз, об’єм та місце ураження нирки. Лікування карбункула та апостематозу, а тим більше, якщо останній є ускладненням попереднього, оперативне негайне втручання заключається в вирізанні карбункула, декапсуляції нирки та дренуванні з проведенням дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії. При значному пошкодженні нирки проводять резекцію полюса, а то і нефректомію.

Надіюся, шановні читачі, що ознайомившись і із цією важливою проблемою, будете більш уважними до свого здоров’я, а конкретно, до інфекційних захворювань нирок. А ми з свого боку запевняємо Вас, що в нашому Духовно-медичному центрі отримаєте кваліфіковану, сучасну медичну допомогу Європейського рівня.

Степан Біляк