8 березня – Міжнародне свято – День жінок. Не дивлячись на те, що деякі обласні, районні та міські ради визнають це свято комуністичним і відмінили вихідний день, народ України продовжує його відмічати і навіть Українська Православна Церква, яка святкує День матері, адаптує 8 березня до християнства. Споконвічна Берегиня, – мати, жінка, дочка, сестра, невістка, окрім дітородної та виховної функції, в теперішній час має безліч додаткових навантажень, які не могли не вплинути на її соціальне становище та здоров’я. Одними із поширених захворювань жінки є фіброміома матки та полікістоз яєчників.

Фіброміома, хоч і відноситься до пухлин м’язової та сполучної тканин матки, але має доброякісний характер. Причина її утворення не з’ясована до кінця. Активна гормональна перебудова під час вагітності та тут же після неї, приводить до порушення продукції жіночих гормонів. Встановлено і факт росту фіброміоми при вживанні протизаплідних засобів гормонального характеру. Ріст фіброматозних вузлів приводить до збільшення матки.

Одним із перших проявів фіброміоми, чи фіброматоза матки є кровотечі. Спочатку вони збільшуються тільки під час менструації. Жінка з такою патологією помічає, що менструації стають більш значними, іноді – профузними і приводять до анемії – малокрів’я. Згодом, вони виникають і в міжменструальний період. Причиною цього, у більшості випадків, – фіброміоми великих розмірів. Така фіброміома збільшує тиск на сусідні органи. Появляються болі в ділянці криж та таза. Тиск матки на сусідній сечовий міхур, який розташований між маткою і лонними кістками, приводить до дизуричних явищ – частішого сечовиділення, оскільки резервуар сечі стає меншим. Ці важливі симптоми фіброміоми матки і спонукають жінку звернутися до лікаря. І тут, на моє переконання, і починаються експерименти над тією, без якої не може бути не тільки продовження роду людського, але і виховання в дусі любові, віри та надії. Акушер-гінекологи для зменшення фіброматозних вузлів призначають гормональні препарати, такі як прогестерон та гонадотропін. Така терапія буває ефективною, якщо розміри фіброміоми менші 9 тижнів, тобто, матка має розміри, які відповідають 9 тижням вагітності.

Гормональні препарати, іноді, наносять жіночому організму більше шкоди ніж саме захворювання. Вони викликають остеопороз, вимиваючи кальцій з кісток, підвищують їх ломкість, приводять до розвитку депресії, знижують статевий потяг, порушують менструальний цикл. Одним словом – негативно впливають на якість життя, і не тільки жінки, але і сім’ї. Припинення вживання гормональних засобів викликає зворотній ефект — прискорює ріст фіброміоми. Чи варто піддавати такому ризику жінку, часто ще дітородного віку?

Радикальним методом лікування фіброміоми матки є хірургічний. Нажаль, у нашій області, у державних медичних закладах та у більшості регіонів України, він є єдиним і проводиться традиційним розрізом. Ця операція не тільки деформує красиве жіноче тіло. Вона не є органозберігаючою. Мало того. Видаляють не тільки матку, але і яєчники, як кажуть, на всякий випадок. Операція сама по собі травматична. Приводить до утворення в черевній порожнині злук, а видалення яєчників – до гормональних змін, до клімаксу. Страдає психіка жінки та якість життя.

На теперішній час в гінекології, як і в хірургії взагалі, оперативні втручання при фіброматозі мають місце, але проводяться з допомогою лапароскопічної технології.

Коли я стажувався в США на початку 90 років у лікаря Маданіса, мамка якого родом із Мукачева (про це я уже писав), він мені розповідав: “Дивуюся, чому урологів випередили гінекологи в застосуванні лапароскопії, адже урологи практично є її родоначальниками?” Дійсно, урологи перші почали займатися ендоскопією. Маданіс продовжував: “Вам, урологам, значно легше оволодіти лапароскопією ніж хірургам та гінекологам”. Ці його твердження можу підтвердити своїм прикладом та сина Степана. Довго-довго наші “знамениті” хірурги хаяли лапароскопію тільки тому, що освоїти їм її було важко. Гінекологи були більш стриманими і приходили на лапароскопічні гінекологічні операції, котрі я проводив, частіше ніж хірурги.  Роман Іванович Шніцер у своїй монографії згадує, що вперше на Закарпатті проведено лапароскопічну операцію Степаном Біляком та Наталією Сливкою і в гінекологічній практиці і видалено дермоїдну кісту.

Лапароскопія дозволяє проводити органзберігаючу операцію на матці та яєчниках. Недавно, у нашу клініку поступила пацієнтка О. 45 років, із Керчі, у якої діагностовано фіброміому матки та кісту лівого яєчника, великих розмірів. Зверталася у декілька державних медичних установ. Усі, в один голос, пропонували видалення матки та яєчників шляхом традиційного розрізу. Та виявилося, що років 20 тому, я оперував її сусідку з аналогічним діагнозом, лапароскопічною методикою. В Інтернеті знайшла дані про наш Духовно-медичний центр. Після телефонної розмови, приїхала в супроводі чоловіка. Виявилося, що у нього аденома простати в об’ємі 60 см3. Одного і того ж дня проведено оздоровлення обох. Жінці лапароскопічно видалено фіброматозний вузол і зроблено резекцію лівого яєчника, а чоловікові – трансуретральну резекцію простати. Вдячне, оздоровлене подружжя поїхали додому задоволеними. Періодично телефонують і повідомляють про стан здоров’я. Це ще одна особливість нашого центру – оздоровлення сім’ї: в одній лікарні, в одній палаті. Чим наш Духовно-медичний центр не сімейна лікарня? Не так рідко нам доводиться лікувати і батьків і дітей. І ми, і хворі, дякуємо Богу за таку можливість.

Чомусь гінекологи лякають пацієнтів рецидивом фіброміоми, якщо не видалити матку. Мені приємно зустрічати в місті красивих жінок, не понівечених віком, яким я видаляв ще 20 років тому до 5 фіброматозних вузлів із матки, які поступали до мене з профузними маточними кровотечами, анемією, білими, як сніг на полонинах, у важкому стані і мали вигляд далеко не на свої роки. Жаль, що тоді не було в звичці, принаймні моїй, фото- та відео- документувати зроблене та досягнуте. Правда, збереглися відео матеріали та статті, як місцевих так центральних засобів інформації про той період моєї лікарської та громадської діяльності.

Не думаю, що лапароскопічні методики оперативного лікування фіброміом матки та кіст яєчників – останнє слово. Як я уже висловлювався – прогрес не зупинити. Нам потрібно, якщо його не підтримувати, то хоча б від нього не відставати. Я це роблю все життя. І бачу, що так робить і буде продовжувати так робити і мій син Степан. На це направлені не тільки мої помисли та мрії, але і вся моя робота, спрямована на підтримку медичного прогресу для фізичного та духовного зцілення. Це під силу лікарю від Бога, людині глибокої віри християнина, професіоналу з чистою совістю та високою духовністю. Недарма древні говорили: “Лікарю вилікуй самого себе”.

Степан Біляк